14 травня – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

14 травня 2021 року Україна вперше відзначає День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Пам’ятну дату в лютому цього року запроваджено відповідною постановою Верховної Ради. Впродовж 11-13 травня Національний музей історії України у Другій світовій війні спільно з Українським інститутом національної пам’яті розповідав історії українців, які рятували євреїв.

Що таке Праведники народів світу

Допомога євреям у роки Другої світової війни на території Європи, окупованій нацистами, найчастіше каралася смертю самого рятівника і всієї його сім’ї. На знак вдячності єврейський народ ініціював почесне звання для таких людей – Праведник народів світу.

Це звання присуджує держава Ізраїль для відзначення не євреїв, які ризикували життям під час Голокосту, щоб урятувати євреїв від знищення нацистами. Отримати його можна лише за рекомендацією єврейської спільноти, а спеціальна комісія вивчає всі документи та свідчення людей, які можуть підтвердити факт порятунку.

Звання отримує людина, що брала активну участь у порятунку євреїв від небезпеки страти чи депортації у табір смерті. При цьому рятівник не сподівався отримати натомість будь-яку фінансову компенсацію, а також упродовж подальшого життя не завдав шкоди жодній іншій людині.

Праведники світу в Україні

Станом на 1 січня 2020 року 2 659 громадян України удостоєні Ізраїлем звання Праведника народів світу за порятунок євреїв від Голокосту, тобто нацистської політики знищення.

Першою серед українців таким званням була відзначена Марія Бабич, яка в окупованому Рівному врятувала єврейську дівчинку Іріт Осіпову. Після війни Бабич стала членом сім’ї Осіпових і разом з ними виїхала до Ізраїлю. Звання Праведниці народів світу їй було надано 1 травня 1962 року. Водночас тисячі рятівників досі залишаються невизнаними й невідомими.

Історія сім’ї Макарів з Львівщини

Роман і Ганна Макари з Львівщини врятували щонайменше 8 євреїв під час Другої світової війни. Родина Макарів жила у Бориславі. Це невелике місто було центром видобутку нафти на Галичині.
Роман був сином міського голови та інженером, володів кількома нафтовими свердловинами. Ганна була учасницею “Союзу українок” – найбільшої жіночої громадської організації на Галичині. У подружжя було двоє малих дітей.
1 липня 1941 року на зміну радянській прийшла нацистська окупація Борислава. Євреїв міста зігнали в гетто. Одночасно з цим почалися масові вбивства єврейського населення.
Місцевий лікар Елькан Хармелін звернувся до міського голови Борислава з проханням допомогти його родині. А той спрямував Хармеліна до сина Романа. У підвалі свого будинку Роман і Ганна обладнали сховок для євреїв. Цей вчинок був неабияким виявом мужності та милосердя, адже за переховування бодай одного єврея усій родині загрожувала смертна кара.
Роман і Ганна забезпечували переховуваних їжею та одягом, обладнали для них бібліотеку. Серед інших тут переховувалися Рита Браунер, Анна Брюнненграбер, Елькан, Регіна та Рауль Хармеліни, Анна та Юрек Роттенберги. Після війни урятовані Романом та Ганною євреї емігрували з України. У 2015 році Меморіальний комплекс історії Голокосту “Яд Вашем” присвоїв подружжю Макарів звання Праведників народів світу.
Джерело: unian.ua