Люди в деокупації чекають хліба, але найбільше – доброго слова від волонтерів

5 Array 2024 11331 переглядів

Протягом 2022-2023 роках відбувались постійні поїздки з гуманітарною допомогою у прифронтові містечка волонтерської групи фонду “Крила Країни” за підтримки Асоціації “Поклик”, спортивної платформи PlusOne, благодійників з Нідерландів, “Сумки самарянина” та інших людей та організацій. Про поїздки, волонтерські будні та історію співпраці розповідає одна з засновниць фонду “Крила Країни” – Ірина Євтушок.

Історія фонду розпочалась з повномаштабного вторгнення в Україну з боку росії, хоча волонтери ще з 2014 року допомагали військовим.

“Після повномаштабного вторгнення ми зібрались з однодумцями й вирішили, що маємо бути корисними людям. Навколо всі були у відчаї, тому ми почали допомагати тим, хто поруч. Роздавали гуманітарну допомогу киянам. Ми жили одним днем, адже не знали, чи буде завтра. Перш ніж в нас з’явились друзі-партнери, ми вкладали власні кошти в допомогу людям”, – розповідає Ірина Євтушок, одна з засновниць фонду “Крила Країни”.

28 березня 2022 року відбулась перша поїздка в деокуповані Ірпінь та Бучу. Далі у співпраці з Асоціацією Поклик у квітні була організована поїздка у Чернігівську область.

“Тоді ми зрозуміли масштаб допомоги, на яку потребували люди та вирішили відкрити фонд “Крила Країни”, щоб мати можливість залучати більше допомоги”, – розповідає очільниця фонду. Далі, завдяки “Поклику”, фонд мав у розпорядженні пайки від «Сумка самарянина», пальне й тому поїздки на більші дистанції стали можливі.

За два роки війни волонтерам фонду у співпраці з іншими організаціями вдалось охопити більш ніж 50 населених пунктів в Запорізькій, Чернігівській, Харківській, Донецькій, Київській, Миколаївській, Херсонській областях. Так, у Харківську область їм вдалось відвезти 2000 пайків, медикаменти людям та у лікарню, подарунки дітям.

За словами Ірини, вони намагаються допомогти кожному, хто потребує: “Щоб бути надійним тилом для військових, показати людям в деокупації – що ми разом, нам болять їхні страждання. Кожна поїздка складна фізично та особливо емоційно, адже психологічний стан у людей дуже важкий. Вони пережили холод і голод, часто виживали без світла, води, їжі. Наша допомога – це прояв любові. Люди часто питають нас – “хто ви, звідки?”. Їм здається, що про них забули, й невеликий прояв любові, відкриває їхні серця. Ми хочемо їм сказати – ми разом, ми єдині, ми готові допомогти”.

Попри те, що поїздки небезпечні, благодійники постійно організовують нові вилазки в прифронтові, деокуповані містечка та села. Їдуть 3-4 бусами, адже окупанти відстежують гуманітарну допомогу, пересування волонтерів. Так, у Миколаївській області волонтери на власні очі бачили вибухи, коли відвідували Первомайськ, що за три кілометри від лінії фронту.

Існують такі населені пункти, де хліб завозять лише раз на тиждень, і головний страх волонтерів – комусь може не вистачити допомоги. Через місцеві волонтерські пункти намагаються дізнатися кількість людей та дітей у тому, чи іншому селі, містечку. Але на деяких територіях зв’язок відсутній, тому їдуть вірою, й досі не розчарувались – адже завжди вистачало допомоги на всіх.

“Люди в прифронтових, деокупованих зонах часто не вірять, що комусь потрібні, адже в цих регіонах попрацювала російська пропаганда. Вони не евакуюються – за будинки та господарства тримаються, – наголошує волонтерка. – У деяких населених пунктах проживає більш як 500 людей у тому числі діти, тому ми ретельно готуємося до поїздок, чекаємо підтримки наших партнерів, тому що не можна привезти 50 продуктових наборів туди, де на допомогу чекають 500 і більше людей”.

Допомогу потрібно знайти, сформувати продуктові набори, доставити, роздати. Волонтери переставляють тонни продуктів власноруч, формують коробки з медикаментами, окремо – подарунки для діток, гігієна тощо. Ще є об’єднання пекарів, які для поїздок випікають свіжий хліб. Так, для поїздки у грудні 2023 року було надано 455 буханок свіжого хліба та випічку. Люди чекають ліки, хліба, продуктів, але найбільше – доброго слова та віри в те, що про них не забули.

Об’єднавшись, волонтери формують своєрідний ланцюжок життя. Кожна поїздка – це красива історія партнерства, де кожен зробив те, що міг. Починаючи від пожертв на продукти й формування пакунків до оплати витрат на пальне для бусів і вантажівок.

У 2023 році волонтери з фонду “Крила Країни” зосередилися на допомозі військовим. Так, у серпні організували у Києві творчий вечір, де зібрали артистів, музикантів, а відвідувачі могли задонатити на потреби одного з військових батальйонів ЗСУ. “В реаліях постійних сирен, ми не знали, чи відбудеться захід, але дякуючи артистам, ми отримали хоч трошки позитивних емоцій та зібрали кошти для військових”, – розповіла Ірина.

У 2024 році вже готуються нові відправки на прифронтові території, де все ще мешкають люди, які потребують підтримки та гуманітарної допомоги.

“Ми продовжуємо просити й про участь кожної небайдужої людини у нашій спільній боротьбі за життя нашої країни. За Україну нам не соромно – і боротись, і працювати, і просити, і дякувати. Ми хочемо розказати всім, як живуть люди там, де війна. Там навіть вдень у повітрі відчувається морок, там влітку не світить сонце, а новорічні вогники змушують людей ховатися в підвалах. Війна продовжується… Тому маємо об’єднуватись у ланцужок життя й надалі. Дякуємо кожному, хто допомагає та підтримує нас. Особлива вдячність нашим друзям та партнерам з Асоціації “Поклик” та її директору Анатолію Кушніру за віру в нашу справу та допомогу в реалізації нашої подорожі!” – наголосила волонтерка.