Юлія Лялька: Віддай в руки Бога те, що хочеш зберегти
Попри молодий вік, її вже двічі нагороджували орденом княгині Ольги за визначні заслуги в державній, культурній, благодійницькій сферах суспільної діяльності.
Впродовж 10 років Юлія Лялька опікується у Київраді питаннями культури та релігії. До неї часто звертаються представники різних релігійних конфесій.
Нас зацікавило питання, що може змінитись для життя релігійних спільнот у Києві, якщо кандидатку №4 від партії «Удар» Віталія Кличка у Подільському районі оберуть до Київської міської ради.
Адже пункт №1 її передвиборчої програми – це свобода віросповідання та безпека конфесій.
Про те, як полегшити життя релігійним громадам, де брати сили та ресурси на втілення проєктів та як забезпечити рівність всім конфесіям читайте в інтерв’ю PoklikMedia з радницею Київського міського голови з питань культури та свободи совісті у КМДА Юлією Лялькою.
Двері відриті для всіх!
У професійній сфері ви пройшли шлях від філології до політики, культури та релігії. Як сталось, що у вашому житті ці сфери пов’язались?
За першою освітою я вчителька української мови й літератури та англійської мови. Магістратуру проходила в Академії державного управління при Президентові України. Мені захотілось взяти участь в інституційній розбудові української державності. Після навчання я проходила практику в секретаріаті Президента, досить довго працювала на Банковій у соціально-економічному відділі. Я не економіст, але вже тоді проблеми людей мене зачепили. Це чудово мати важелі впливу, щоб допомагати людям. Далі працювала помічником народного депутата. Після Революції Гідності я зайшла з командою Віталія Кличка у Київраду.
Чому саме команда чинного мера?
Я працюю в команді Віталія Кличка вже близько 10 років. Спочатку головним спеціалістом у відділі релігії департаменту культури, через деякий час — його очільницею. Останні роки обіймаю посаду радниці Київського міського голови з питань культури та свободи совісті.
Віталій Кличко – це людина совісті та моралі. Кияни, безперечно, надають йому велику підтримку. Ніхто до нього не втілював подібних проєктів. Побудова театру на Подолі, реставрація фонтана-пам’ятника «Самсон», відкриття незабаром Гостинного двору.
Багато проєктів, які ініціювали релігійні громади, відбулись завдяки вашій підтримці. Якими пишаєтесь найбільше?
Серед проєктів, якими пишаюсь – це масштабне Свято Подяки на Хрещатику за участі Ніка Вуйчича, ініційоване протестантськими громадами. Серед інших — Різдвяні концерти на головних площах, Святкування ювілеїв Хрещення Київської Русі, Хресна хода, щорічна Всеукраїнська Хода на захист сім’ї. До речі, останній захід – найпотужніший, він об’єднує всі конфесії та релігійні організації – християн, мусульман, юдеїв.
Що входило у ваші обов’язки під час таких масштабних заходів?
Я можу підтримувати такі заходу в рамках чинного законодавства. Серед обов’язків – забезпечення порядку, дозволи на локації, щоб люди спокійно могли прийти – хто взяти участь, хто подивитись. Все це у тісній співпраці з Національною поліцією та іншими державними органами.
Багато з цих проєктів ініціювали Рада Церков.
Так. Це потужний керуючий орган, з яким мене пов’язує тісна співпраця. Адже президенти та уряди змінюється, а Рада Церков з 1996 року залишається і співпрацює з чинними керівниками держави. Представників Ради запрошують на більшість офіційних заходів.
У вашій передвиборчій програмі теза «Свобода віросповідання та безпека конфесій» стоїть під номером 1. Чому це важливо?
Мій основний меседж – залиште релігійників у спокої. За 53 статтею Конституції – церква відокремлена від держави, тому не треба втручатись у справи церкви. Адже вона природно розвивається самостійно, знаходить в собі сили відроджуватись, йде в ногу з часом. На жаль, спостерігаємо, як релігію починають вплутувати в державні, політичні ігри.
Що маєте на увазі?
Пам’ятаю баталії навколо Томосу. Чудово, коли в Україні з’явилась власна церква, але це не привід руйнувати, підпалювати храми інших деномінацій чи бити священників. Чи обговорювати лише проблеми православної церкви. Існують питання й інших церков. Приміром, римо-католицькі храми Києва занепадають, а держава гальмує питання передачі власності, хоча Андріївську церкву передали за три години шляхом голосування ВР. У мусульман нагальне питання – повернення в Україну колишніх дружин ігіловців тощо.
З вашим приходом у департамент, за словами релігійників, все стало на свої місця.
Двері відриті для всіх! Ми забезпечуємо свободу віросповідання в країні та представництво всіх конфесій. Попри те, що я належу до православної церкви, для мене дуже важливо рівне представництво всіх релігій в Україні. Чи реєструємо ми нову протестантську церкву, чи встановлюємо великий свічник Ханукію на Контрактовій площі під час юдейського свята, чи опікуємося мусульманською громадою — для всіх мають бути надані рівні можливості. Місця вистачить для кожної громади. Україна — це велика, поліконфесійна та полінаціональна держава, і я усіляко буду сприяти цьому.
На рівні законодавства бачимо багато ініціатив, які загрожують свободі віросповідання.
На жаль, Бога вигнали звідусіль – зі шкіл, з дитсадочків. Мені навіть намагались заборонити європейські організації надрукувати вираз «З Богом в серці» на брошурі, мотивуючи те цим, що «можемо травмувати почуття інших віруючих». Я залишила запис.
Хоча релігія в нас відокремлена від держави, все ж таки релігійні громади можуть позитивно впливати на освітні, соціальні та культурні процеси в країні.
Зниження оренди комунального майна – у пріоритеті!
На посаді депутата у Київраді чим плануєте займатись?
Я б хотіла працювати в комісії з питань комунальної власності. 90 % питань, які я вирішувала останнім часом стосувались комунальної власності. Релігійні громади не духом єдиним живуть, їм потрібна і земля для побудови храму чи орендоване приміщення. До мене приходили люди з приводу побудови храмів. Потрібно було підшукувати варіанти земельної ділянки, пояснювати людям, що в центральних районах – важко її знайти. Звертаються також з питаннями, як підібрати для оренди держприміщення, як правильно написати лист, скласти або розірвати договір тощо.
Часто релігійним громадам важко платити оренду. Чи є якісь важелі розв’язувати це питання?
Це вдалось в попередній Київраді — ми знизили вартість на 1% на приміщення до 40 м² і 4 % – від 40 м². Але все одно це дуже дорого для них: заплатити податок на землю, оренду. У складі комісії я б хотіла знизити орендну ставку комунального майна релігійним громадам.
Було б правильно повернути плату за оренду в 1 грн, і таким чином полегшити життя релігійних громад. Чому не відкрити госпіталі, пологові будинки для священників? Надати пусті приміщення під каплиці, щоб люди мали змогу отримати духовну підтримку. Звичайно ж, священник не отримуватиме доходи з цього, але й за оренду він би не думав, як сплатити. Зниження оренди комунального майна – це перше важливе питання.
Інше – звільнити релігійні громади від оплати пайової участі при будівництві храмів. На жаль, церкви викинули з переліку організацій – неплатників пайової участі при будівництві. Часто храми не можуть бути введені в експлуатацію, стоять недобудовані, адже у громади не має грошей заплатити цю пайову частку.
Ми хочемо повернути цю норму. Якщо не вдасться на рівні України (закон уже переданий на підпис Президента), то хоча б на рівні Києва. Це буде потужним кроком допомоги релігійним спільнотам.
А яким чином вчинив би Христос?
У вашому дописі у «Фейсбук» ви пишете: «Віддай в руки Бога те, що хочеш зберегти». Це ваше життєве кредо?
У повсякденному житті ми постійно кудись поспішаємо, і іноді волю Божу, те, що з нами відбувається, не завжди сприймаємо, нарікаємо, чому трапилось саме так, а не інакше. Я віруюча людина з дитинства, тому в усьому намагаюсь покладатись на Бога.
І якщо тобі чогось дуже хочеться: якусь річ, відносини, посаду – необхідно помолитись і заспокоїтись. Робити все, що від тебе залежить, але розуміти – на все воля Божа. Якщо це потрібно для твого духовного росту, розвитку, то воно буде, а якщо ні, то Господь Бог тебе захищає, оберігає, і не дає зробити помилку.
Як у владних колах, які часто вважають корумпованими, залишатись світлом?
З вірою в Бога. Всі свої дії підпорядковувати правилам: «А яким чином вчинив би Христос у цьому випадку» та «Стався так до інших, як хочеш, щоб до тебе вони ставились».
Ви йдете в депутати до Київради від Подільського району. Які проблеми подолян будете вирішувати?
Я пів життя займалась питаннями культури, тому, звичайно, продовжу це робити. Але приділятиму увагу й більш земним питанням. Люди хочуть їздити без вибоїн, щоб їхні прибудинкові території були чисті та гарні, на тротуарі — асфальт, труби не проривались.
Де ви берете внутрішній ресурс, силу та енергію?
Коли маєш улюблену справу й займаєшся нею, ресурс завжди буде. Коли ти у своїй темі, тобі цікаво — сили знайдуться. Хоча після деяких зустрічей відчуваєш себе спустошено. Нещодавно, відвідала гуртожиток на Рибальському півострові. На 4 поверхи в них 1 плита. Людям, які працювали раніше на заводі, залишилось лише пиячити. Я ніколи не бачила таких жахливих умов проживання. Мене це дуже вразило. Приїхавши додому, я дуже переживала. Тоді благодійний фонд, членкинею якого я є, закупив для них плити. Невелика допомога, але все ж таки. Ставши депутатом, я матиму повноваження допомогти цим людям більш потужно.
На що сподіваєтесь 25 жовтня?
У разі перемоги чи ні — життя продовжується. Впевнена, що чинний мер залишиться на посаді, а я продовжу працювати в його команді — чи депутаткою чи радницею, опікуючись релігійним та культурним життям столиці.
Щиро бажаю вам перемоги та Божого проведіння!
Розмовляла: Ольга Бідненко, редактор PoklikMedia