Тетяна з Харкова:  “Бог зберіг, коли поруч вибухнули гради” 

Тетяна з Харкова розповіла про те, як Бог зберіг під час обстрілу градами. Про це пише видання sobor.com.ua з посиланням на тг-канал Glory 2 Lord

Жінка живе з дитиною у Харкові в багатоквартирному будинку на третьому поверсі.  Об’єкт, що потрапив того дня під обстріл знаходиться в центрі спального району.   Навколо нього – багатоповерхівки, школа, садок та  неподалік – парк відпочинку.  Скрізь житлові будинки, серед яких і дім Тетяни.

“Того дня, як завжди, я зачинила вікна в кімнаті сина на денний сон. Він прокинувся якось раніше, і після сну я посадила його у вітальні (там дуже велике вікно), а сама по всій квартирі повідкривала вікна, бо було дуже спекотно.  Поки дитина їла фрукти та дивилася мультики у залі – я пішла на кухню помити посуд. Мию посуд і чую голос ніби усередині мене: «Вимкни воду».  Я просто зменшила напір і почала прислухатися, бо не зрозуміла, що це було.  І чую знову: «Вимкни воду, візьми дитину і сховайтеся у ванній».  Від здивування я вимкнула воду і обернулася. У вікні побачила в небі з хмари ніби постать ангела, а в центрі його щось схоже на хрест, який блимав. Від побаченого я заклякла.  Повертаю від вікна голову – і тут… вибух”, – розповідає Тетяна.

Вся квартира була в пилюці.  Жінка злякалася за дитину, адже почула, як посипалось скло – у будинку вилетіли шибки.  Схопивши дитину, вона вибігла в маленький коридорчик сувмісний з сусідами.

“Після того, як ми забігли до нього, знову  лунає ще потужніший вибух. Він був не миттєвим, не секунду (як я собі це раніше уявляла) а будинок тремтів деякий час. Об стіни та двері в коридорі щось ударялося і стіни тремтіли, як папір.  Тоді я молилася, щоб Господь нас зберіг і я знову почула в собі: «Не впаде ракета на цей дім».  Після цього голосу стало спокійніше.  А далі після сильної ударної хвилі я почула, як у під’їзді по склу біжать люди.  Я відчинила двері і хотіла втекти з ними, але Господь сказав зачинити двері.  Я послухала та закрила”, – свідчить жінка.

Потім знову пролунав вибух, був чутний звук битого скла і щось падало та вдарялось по будинку.

Далі Тетяна розповіла, що Господь спонукав її виходити: “Я забігла до квартири та взяла телефон, і після цього вийшла у під’їзд.  У під’їзді скрізь було багато скла, а на вулиці все завалено рамами з вікон та дверима.  Люди  кричали,  плакали… здавалося, що настав кінець світу. Деякі батьки з жахом бігали та шукали дітей, які пішли гуляти. Я вдячна Господу, що дитина прокинулась до того, як був вибух, і я відчинила вікна.  Якби він спав у кімнаті із закритим вікном – вікно б розбилось та склом могло дуже сильно поранити або і вбити (так мені пояснили). Коли трохи розвиднівся дим то я побачили, що у нашому будинку майже всі  вікна вибило.  Але в нас навіть не тріснули!  Також два балкони на своїх місцях, а у багатьох вони впали.  У квартирі все на своєму місці, лише через вікно  ударною хвилею занесло велику хмару  землі та пилу. Я ніколи не забуду, як Господь був зі мною у цей момент.  Як Він говорив, забрав страх і зберіг”