10 революційних ідей Леонардо да Вінчі
Леонардо да Вінчі випереджав свій час не на одне століття. Його ідеї ніби з далекого майбутнього. Пропонуємо вам 10 ідей великого винахідника, без яких наше сьогодення виглядало б інакше.
Вітрувіанська людина.
Леонардо да Вінчі розробив свою концепцію ідеальної статури на основі пропорцій, запропонованих римським архітектором і механіком Вітрувієм. Малюнок сам по собі часто використовується як неявний символ внутрішньої симетрії людського тіла і Всесвіту в цілому. У ескізі дотримано такі пропорції: розмах людських рук дорівнює зросту, ступня складає чотири кисті, довжина руки становить 2/5 зросту та інші.
Робот Леонардо.
Людиноподібний механізм, технологія якого була розроблена да Вінчі приблизно в 1495 році. Креслення робота були знайдені в документах Леонардо, виявлених у 1950-х роках. Невідомо, чи була розробка здійснена. На каркас робота були надягнуті германо-італійські лицарські лати, він міг імітувати людські рухи (підводитись і сідати, рухати руками та шиєю) і мав анатомічно правильну будову щелепи. Технологія частково ґрунтувалася на дослідженнях Леонардо в анатомії, зокрема Вітрувіанській людині.
Танк Леонардо.
Танк епохи Відродження, що вважається основним прототипом сучасних танків, мав бути споруджений з дерев’яних і металевих частин. Механізм, за допомогою якого здійснювався рух, складався з коліс, зубчастих шестерень і рукояток. Екіпаж, вірогідно, мав складатися із восьми осіб. По периметру конструкції повинні були розташовуватися гармати. Нагорі мала бути споруджена оглядова вежа. Висота споруди мала сягати близько 3 метрів, всередині планувалося облаштувати сходи.
Саморушний віз.
Звичайно, це не Tesla, але для епохи да Вінчі конструкція цього возу була воістину революційною. Дерев’яний «автомобіль» рухався за рахунок взаємодії пружин з колесами. У 2004 році вчені в одному з музеїв Флоренції створили точну копію возу і виявили, що він дійсно їде так, як задумав винахідник.
Рухомий міст.
Будучи прихильником швидкого пересування, да Вінчі вигадав міст, що може обертатися. Згідно з концепцією, міст з легких, але міцних матеріалів, прикріплених до канатно-роликової системи на коліщатках. Він дозволяв армії швидко розгортатися і згортатися в потрібному місці.
Ідеальне місто.
Да Вінчі жив в Мілані за часів чуми, але мріяв про краще місто, яким він міг би пишатися. Він залишив після себе дуже докладні архітектурні креслення, в яких передбачені навіть криті стайні з системою вентиляції. Леонардо пропонував побудувати дворівневе місто, де верхній рівень призначався б для пішохідних і наземних доріг, а нижній – для пов’язаних з підвалами будинків тунелів і каналів, якими б рухався вантажний транспорт.
Гвинтокрил.
Сучасні вчені сходяться на думці, що ця конструкція навряд чи колись літала, але концепт гвинтокрила, придуманий да Вінчі, до сих пір є одним з найвідоміших. Цією штуковиною мала управляти команда з чотирьох чоловіків. Є версія, що дизайн гвинтокрила був навіяний дитячою іграшкою у вигляді вітряка.
Скафандр для пірнання.
Да Вінчі також був дуже захоплений морем, і це надихнуло його на створення концептів апаратів для дослідження підводного світу. Його підводний костюм був зшитий зі шкіри та з’єднаний з очеретяною дихальною трубкою і дзвіночком, який плавав на поверхні води. Винахідник передбачив навіть мішечок для збору сечі.
Кодекс про політ птахів.
Книга, складена Леонардо да Вінчі в 1505 році. Зараз перебуває у Королівській бібліотеці Турина. Складається з 18 аркушів. У книзі описується політ птахів та літальних апаратів да Вінчі. У цій книзі Леонардо вперше помітив, що центр мас птаха під час польоту не збігається з центром тиску.
Парашут.
Цей винахід з’явився у результаті численних експериментів і спостережень ученого над поведінкою падаючих картонних фігур різноманітної форми. У 1483 році Леонардо да Вінчі намалював ескіз пірамідального парашута. Він писав, що: “Якщо у людини є шатер з накрохмаленого полотна шириною в 12 ліктів і вишиною в 12, то він зможе кидатися з будь-якої висоти, без небезпеки для себе”. Площа поверхні запропонованого Леонардо да Вінчі пристрою для спуску людини дорівнювала приблизно 60 м². Ці розрахунки близькі до сучасних.