Ліквідація християнської етики у школі: законопроєкт 3900 знову на голосуванні ВР

Якщо заглянути в законопроєкт 3900, то ми бачимо, що його автори під гарними лозунгами та поруч із позитивними змінами закладають механізм для боротьби з просімейними та духовно-моральними учбовими програмами, які на сьогодні викладаються в школах, як курс за вибором, але проти яких не могли придумати легітимний механізм, аби їх ліквідувати.

Автори законопроєкту у Пояснювальній записці до проекту Закону України №3900 «Про внесення змін до закону України «Про освіту» щодо забезпечення якості навчальної літератури» майже не приховують, що хочуть закласти механізм боротьби з духовно-моральними та просімейними програмами, аби грантові організації мали механізм блокування будь-яких «невгодних їм» учбових матеріалів, через так звану «антидискримінаційну експертизу».

Автори законопроєкту повідомляють: “…Ще однією проблемою є забезпечення якості навчальної літератури, що виготовляються за кошти фізичних та юридичних осіб та мають гриф “схвалено до використання у закладах повної загальної середньої освіти”. Процедура отримання цього грифу була недосконалою. Тільки за останні три роки виникло  два гучних публічних обговорення навчальної літератури до предметів варіативної складової, які містили твердження, що суперечили науковим фактам та містили ознаки дискримінації.

Однак нормативних підстав для відкликання грифу було недостатньо, врешті рішення залежало від особистої думки членів Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти”.

Варто звернути увагу, що в даному контексті йдеться не про програми, що містили уроки сексуальної освіти для дітей, або якісь аморальні речі, а про про програму «Основи сім’ї» та предмети духовно-морального спрямування, які хотіли експрес-методом позбавити схвалення МОН (грифу) під приводом, що вони нібито містили ознаки дискримінації.

Законопроєкт 3900 пропонує: “У освітньому процесі в закладах освіти може використовуватися навчальна література, яка… не може містити висловлювань, зображень, відео– чи аудіоматеріалів дискримінаційного характеру, крім випадків, коли такі висловлювання, зображення, відео– чи аудіоматеріали використовуються для ілюстрування чи пояснення явищ дискримінації”. Таке розмите твердження «Матеріали дискримінаційного характеру» насправді буде інструментом, аби заборонити в підручниках національні сімейні та духовні цінності українського народу.

Так звані “громадські експерти”, фінансовані за кошти ідеологічно ангажованих закордонних фондів, можуть визнати дискримінацією будь-що: зображення природної родини, жінки і чоловіка як пари чи подружжя, дівчинки, одягнутої як дівчинка і хлопчика з “хлопчачими” іграшками. Це все буде робитися під гаслом того, що ця інформація має ознаки дискримінації. Не дискримінує когось, а має ознаки! Тобто комусь щось здалося і все! Відтак, така норма проекту Закону 3900 є проблемною та неприпустимою.

Автори прописують в своєму законі, що вимагати проведення експертизи (зокрема антидискримінаційної) можна на підставі звернення громадян або юридичних осіб.

Ті, хто слідкували за епопеєю з спробою позбавити схвалення \грифу програми «Основи сім’ї», бачили, що це було ініційовано через звернення групи батьків у складі 50-60 осіб та 5-6 організацій. Однак цей механізм не був закріплений у законі, тому довести до кінця даний план не вдалося, тому що з одного боку це був не врегульований законом механізм, а з іншого боку – на підтримку програми прийшло звернення близько 10 000 громадян і батьків та близько 100 організацій, що змусило МОН вести себе в рамках закону.

Саме тому в законопроєкт 3900 вирішили внести механізми з допомогою яких ліберальні та ЛГБТ-організації зможуть блокувати та позбавляти грифу ті програми, які на їхню думку когось дискримінують.

Головне науково експертне управління Верховної Ради зазначило: “Відповідно до ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», включення положень, які тим чи іншим чином забороняють дискримінацію в галузеве законодавство, є недоцільним. Крім того, це може породити прецедент щодо необхідності включення антидискримінаційних положень і до інших законодавчих актів, що вбачається зайвим. Більш логічним вбачається врегулювання на основі положень Конституції України (наприклад, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 2 ст. 24); шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка (ч. 1 ст. 51) та законів України питань їх виконання в підзаконних нормативно-правових актах”.

У своєму висновку профільний комітет ВРУ з питань освіти, науки та інновацій пропонує прийняти даний законопроєкт за основу та анголошує наступне: “Зазначеним законопроєктом пропонується внести зміни до Закону України «Про освіту», які спрямовані на «встановлення чітких вимог до якості навчальної літератури, насамперед тієї, що використовуються у закладах повної загальної середньої освіти, та механізму перевірки дотримання цих вимог» (пункт 2 Пояснювальної записки). Необхідність прийняття законопроєкту обґрунтовується низькою якістю навчальної літератури, зокрема шкільних підручників та посібників, які містять дискримінаційні вислови та зображення (випадки дискримінації на підставі статі, раси, етнічного походження, стану здоров’я, складу сім’ї тощо)”.

Питання протидії дискримінації є важливим –  і церкви, і всі свідомі громадяни виступають проти дискримінації. Однак, боротьба з нею не має бути знаряддям у нав’язування чиєїсь ідеології та містити в своїй основі бажання переламати сімейні та моральні цінності цілого народу та загнати дітей і суспільство в придуману кимось аморфну парадигму, де нормальні цінності стають ненормальними і дискримінаційними, а якісь збочення отримують привілейований статус та нав’язуються.