Я поруч

Тато й мама часто возили сина до бабусі влітку. Коли він трохи підріс, то сказав батькам: “я вже великий! Що ви мною, як маленьким, опікуєтеся? Я і сам можу до бабусі доїхати!”. Після деяких суперечок батьки погодилися.

Ось стоять вони на пероні, проводжають, дають останні настанови, а син усе стверджує: “та знаю я, знаю, 100 разів уже говорили …!” Тоді батько каже: “синку, якщо раптом тобі стане зле або страшно, то ось тобі це …” і сунув щось дитині в кишеню.

І ось хлопчик сидить у вагоні, їде, розглядає, щось у вікні … А навколо люди … чужі … штовхаються, шумлять, заходять, виходять, провідник невдоволено зробив йому зауваження, хтось теж невдоволено на нього подивився і … хлопцеві стає не по собі … і з кожним разом все неприємніше та важче …

Скоро йому стає страшно. Він похнюпився, забився в кут, підкотилися сльози. Хлопчик згадує про те, що у нього щось у кишені від батька. Тремтячою рукою намацує папірець, розгортає, а там записка: “синку, я в сусідньому вагоні …”

Так і наш Творець, як люблячий Батько, завжди знає, коли нам погано, і завжди дає зрозуміти, що Він поруч, і не для того, щоб дорікнути, а щоб допомогти!
Ісая 41:10, “Не бійся, бо Я з тобою; Не турбуйся про те, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і тобі поможу, і підтримаю тебе правицею правди Своєї”.

Читати також: Ваша дитина – це ваш ближній