“Мені було соромно всю війну, бо ніхто з моїх там не воював”, – Люсі М. Монтгомері
Коли взятися за книгу не вистачає часу, а настрій таки щось почитати за філіжанкою чаю… Легке вечірнє чтиво для вас – уривок із книги Люсі Мод Монтгомері, «Патриція зі Срібного Гаю».
– Ну так, мені було соромно всю війну, бо ніхто з моїх там не воював… і я була вдячна, що Сідді з Джо тоді були дітьми. Ми з твоєю мамою і тіткою Гейзел в’язали шкарпетки для солдатів. То часи, про які не хочется згадувати. Стільки й було розмов, що про кайзера.
Твій тато з дядьком скиглили, що вже застарі, а ми не спали по ночах, переживаючи, щоб вони не знайшли якусь лазівку. Хоч траплялося і щось веселе: дівчата походжали такі гордовиті з хлопцями в армійському, а твій дядько Том співав гімн ненависті в задньому дворі Ластівчиного Гнізда кожного ранку перед сніданком. Я добре чула, як він кричав: « Краще вмерти в окопах, ніж жити під німцями» поки доїла корів, а потім бігла подивитися, чи його часом не скрутило в попереку. Він був такий схвильований, коли почалися вибори до уряду… я вже боялася, що в нього судини потріскають. А як він обурювався, що тітка Едіт молиться! «Вибори виграють не молитвами», – казав він, і потягнув її на вибори, а вона всю дорогу протестувала, що голосувати – не жіноча справа. Ти б то бачила.
А Сенді Тейлор з Берега Затоки назвав свого первістка Джон Джеліко Дуглас Гейґ Лойд Джордж Бонар Ло Кіченер. Ти би бачила вираз лиця священика, коли він його хрестив. А хлопці все життя кликали його Штахетою, такий він був худий. Казали, Ральф Морган одружився з Джейн Фішер, тільки щоб уникнути призову. Я, Петсі, не суддя в питаннях шлюбу, і ніколи нею не була, але, по правді, краще б я мала справу з кайзером, ніж одружитися з Фішер. Може, і Ральф це потім зрозумів. Після заупокійної служби за всіма загиблими хлопцями він до мене підійшов, зітхнув і сказав: «Ах, вони – то спочивають в мирі». Ох – ох, а тепер все закінчилося, і, сподіваюся, БІЛЬШЕ такий хаос НЕ накриє світ, до того ж тепер жінки голосують.
Люсі Мод Монтгомері, уривок із книги Люсі Мод Монтгомері, «Патриція зі Срібного Гаю»