Занадто коротка подорож…

Чи варто звертати увагу на всi незручностi та незначнi турботи, якi щоденно можуть траплятись у нашому життi, адже життєва подорож – це лише відрізок часу, даний нам Богом.

Молода дівчина зайшла в метро. На наступній станції увійшла галаслива й буркотлива літня дама й сіла поруч з нею. Жінка втиснулася на сидіння і завалила дівчину численними сумками. 

Чоловік, який сидів поруч з молодою дівчиною, оторопів та запитав її, чому вона не скаже нічого жінці.

 Молода леді відповіла з посмішкою: “Не обов’язково бути грубим або сперечатися через щось незначне, адже наша спільна подорож дуже коротка. Я виходжу на наступній зупинці”.

 Ця відповідь заслуговує на те, щоб бути написаною золотими літерами: «Не треба сперечатися через щось незначне, наша спільна подорож занадто коротка».

 Якби кожен з нас зрозумів, що наш час настільки швидкоплинний, щоб ще затьмарювати його сварками, марними аргументами, не прощати інших, показувати своє невдоволення. Все це марна втрата часу і енергії.

 Хтось розбив вам серце? «Заспокойтеся, подорож занадто коротка».

 Хтось зрадив, образив, обдурив чи принизив вас? “Будьте спокійні, вибачте, подорож занадто коротка”.

 Які б біди не трапились,  згадаймо, що: “наша спільна подорож занадто коротка”.

 Ніхто не знає тривалості цієї подорожі. Ніхто не знає, коли відбудеться зупинка. “Наша спільна подорож така недовга”.

Давайте берегти друзів і родину. Давайте будемо поважати, ставитися по-доброму й прощати один одного. 

Давайте будемо наповнені вдячністю і радістю.

 Зрештою, “наша спільна подорож така коротка!”

 «Отже, поводьтеся обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, бо дні лукаві».

Джерело: Крила Віри