Від Хмельницького інтернату до “золота” на Паралімпіаді.
Зараз 28-річна американська атлетка українського походження Оксана Мастерс знімається у рекламних кампаніях відомих брендів та входить до переліку кращих спортсменів за версією телеканалу NBC. Вона вже встигла завоювати “золото” у лижних гонках і “срібло” з біатлону на Паралімпіаді-2018 у Пхьончхані, а також має срібну медаль на Іграх у Сочі та “бронзу” у Лондоні.
У 2015 році Оксана здійснила свою мрію та побувала в Україні й, навіть, відвідала в шпиталі українських військових.
Однак, починалося все не так радісно. Дівчинка народилася у Хмельницькому без великих пальців на руках та з деформованими ногами. Крім того, у неї було безліч фізичних патологій: перетинки між пальцями, по шість пальців на ногах, на руках – по п’ять, але без великих пальців, деформовані кістки ніг, неправильна форма нирок. Скоріше за все, такими для дитини були наслідки Чернобильскої катастрофи.
Одразу після народження батьки віддали дитину до інтернату. Там було погане ставлення як з боку працівників закладу, так і від інших дітей.
Все змінилося у віці 6 років. Дівчинці показали фото американки Гей Мастерс. Після цього Оксанка буквально спала з фото та уявляла, що це її мама. Інші діти стали говорити, що мама не приїде і не забере її, тому що вона “погана дівчинка”.
Один із фондів по всиновленню дітей запропонував американці Гей Мастерс декілька варіантів. “Я давно мріяла про дитину. Коли побачила фото Оксани з України, перше, що прийшло на думку – моя дитина! І я полетіла в Україну”, – пригадує нова мама Оксани.
На те, щоб удочерити Оксану пішло півтора роки: американка пройшла всі бюрократичні кола, щоб забрати дівчинку до США.
Почалася довга історія лікування і реабілітації. У вісім років Оксані ампутували одну ногу, а в 12 – другу. В Америці вона перенесла десять хірургічних втручань – на руках, ногах і зубах.
Якось Оксана побачила, як інша дитина тримається за перекладину та розгойдується. Їй захотілось зробити так само, але це було неможливо без великих пальців. Через деякий час вона попросила няню відвести її до гойдалок. І за два тижні Оксана вже могла гойдатись сама. “Виявляється, що для цього не обов’язково мати великі пальці. Ця дівчинка мене дивує, і так було завжди. Вона завжди робила щось неможливе”, – каже її мати.
Навіть коли Оксані ампутували ногу, дівчинка на протезі освоїла ковзани, займалася верховою їздою та відвідувала звичайну школу. Щоліта Оксана їхала до спортивного табору, де займалася бігом, плаванням, веслуванням – саме у цьому спорті вона і виграла свої перші великі змагання.
“На воді вона показала всі свої здібності. Спорт, насправді, врятував її. Вона подолала всі свої страхи, всі свої побоювання, і посилено тренувалася”, – каже її мати.
Одного разу Оксана зустріла Ейлін Кері, тренера з лижних гонок паралімпійської команди Сполучених Штатів, і та вмовила її спробувати свої сили на Зимових іграх.
Дівчина почала тренуватися у штаті Колорадо. Там й закохалася в зимові види спорту, а також в Аарона Пайка, легкоатлета-візочника з команди Іллінойського університету. Обидва вони виступали за американську паралімпійську команду в Сочі, де Мастерс завоювала “срібло” і “бронзу” в лижних гонках, а також в Ріо-де-Жанейро – Мастерс в ручному велосипеді, а Пайк в легкій атлетиці.
У 2015 році, Оксана відвідала українських військових у шпиталі.
“Мені дуже сподобалося спілкуватися з бійцями. Я показувала, як знімаються протези, як спокійно можу обходитися і без них. Пояснила, що немає нічого страшного в відсутності ніг або рук. І для таких людей немає нічого неможливого”.
Окрім військових, спортсменка спілкувалася і з українськими сиротами. Одна з маленьких дівчинок подарувала Оксані влосноруч зроблену іграшку.
Перед стартом Паралімпіади у Пхьончхані Оксана розповіла, що мріє про золоту медаль на Зимових іграх. Навіть попри травму ліктя, яку вона отримала напередодні Ігор-2018, Оксані вдалося завоювати «срібло» в біатлоні у перший день змагань і вона не збирається зупинятись: “Коли я бачу годинник, що відлічує час до старту, я роблю глибокий вдих і кажу: “Я – сильна. Я сильна”. А потім я просто стартую”.
У п’ятий змагальний день Ігор у Пхьончхані, 14 березня, її мрія здійснилась – Оксана стала паралімпійською чемпіонкою у лижному спринті!