10 цитат Любомира Гузара про віру, любов та Бога
26 лютого, Предстоятелю УГКЦ, Блаженнішому Любомиру Гузару виповнилося б 87 років. Пропонуємо до Вашої уваги головні сторінки з біографії видатного українця, а також його найвідоміші цитати.
Народився Любомир Гузар 26 лютого 1933 року в м. Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії.
У 1944 році сім’я змушена була покинути Україну. Спочатку зупинилися в Австрії. У м. Зальцбурзі хлопець продовжив навчання в українській гімназії.
У 1949 році родина Гузарів переїхала до США. Середню освіту майбутній владика здобув у Малій духовній семінарії в Стемфорді (штат Коннектикут).
Потім студіював філософію в Колегії святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра.
Богословські студії відбув у Вашингтонському католицькому університеті в Америці.
У 1958 році, як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата, одержав ліценціат богослов’я. Тридцятого березня того ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для служіння в Стемфордській єпархії.
У 1958-1959 роках працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) як душпастир оселі “Союзівка” Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк).
З 1965 року – настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.
У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.
В 1969 році переїхав до Рима для продовженим богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році.
У 1972 році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).
У 1973-1984 роках викладав у Папському місійному університеті “Урбаніана” в Римі, виконував різні доручення патріарха Йосифа Сліпого.
2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений патріархом Йосифом на єпископа.
У 1978 році патріарх Йосиф призначив єпископа Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.
З 1984 до 1991 року – протосинкел Львівської архиєпархії в Римі.
У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю.
У 1993-1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.
У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.
У листопаді 1996 року владика Любомир призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.
26 січня 2001 році на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.
21 лютого призначений папою Іваном Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.
21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.
10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. Займався активною громадською діяльністю. Зокрема був учасником Ініціативної групи “Першого грудня”.
Відійшов Блаженніший Любомир до вічності 31 травня 2017 року.
10 цитат Любомира Гузара про віру, любов та Бога
“Що то значить – гарно молитися за Україну? Чи то ми маємо диктувати Богу, як Він має розв’язувати наші проблеми? Ні. Я думаю, так відчуваю, що ми мусимо Йому поручати з повним довір’ям, що Він провадить нас до добра, а ми повинні, сповняючи Його волю, конкретно здійснювати її в нашому і загальному житті”.
“Відсутність любові, відсутність почуття, що хтось нас любить – оце є сирітство. Коли будемо щиро старатися, щоби кожна дитина в нас відчувала, що вона є люблена,… тоді справді в Україні не буде сиріт”.
“Ніхто так не шанує нашої свободи як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільними – це бути відповідальними”.
“Ісус Христос сказав, яка найважливіша заповідь: любити Бога всіма силами і любити ближнього як самого себе. Коли я шаную себе як Божий твір, як Божу дитину, то я тим самим занаставлений шанувати кожну іншу людину в моїй державі, хто б вона не була. Бо вона так само, як і я, є Божа дитина. І тому любити ближнього як самого себе – то не є щось надзвичайне. Отже, Церква має виховувати людей бути людьми, а люди творять громаду, нормальну державну громаду, яка нам треба”.
“Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами й будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч“.
“Ми маємо віддавати – давати у світ добро, милосердя, любов. Я бачу кожну професію як служіння. Лікар, вчитель, письменник, робітник і навіть політик – то служіння іншим. Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими. Треба формувати в людях розуміння служіння”.
“Справді, важливо знати, що тебе люблять. Але що є любов? Любов – то робити добро ближньому, бажати добра ближньому, любити самим”.
“Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо. Заради радості, яку можемо так принести Богові і ближньому, варто трудитися, жертвувати свій час і свої зусилля”.
“Треба зрозуміти всім нам, що для того, аби бути справжніми християнами, маємо бути об’єднаними. Якщо хочеш сповняти Божу волю, працюй, щоби Церква була одна”.
“Якби ми, поділені, далекі один від одного, щиро хотіли бути ближчими до Христа, ми би ставали ближчими один до одного. Якщо ми з’єднані з Христом стовідсотково, ми стовідсотково з’єднані між собою”.