19 серпня святкуємо Преображення Господнє
19 серпня віруючі східного обряду відзначають Преображення Господнє. Це свято вважається третім за значимістю після Різдва та Великодня. Воно святкується щорічно в один і той самий день – 19 серпня. Але в народі дуже поширена його назва – Яблучний Спас, й часто ті, хто називають себе християнами, про це свято знають лише те, що до церкви треба принести яблука…
Але цього дня згадують євангельську подію, коли апостоли побачили Преображення Ісуса Христа. Про Преображення розповідається в трьох Євангеліях: від Матвія (17:1-6), Марка (9:1-8), Луки (9:28-36).
Євангелісти оповідають, як Господь взяв трьох своїх найближчих учнів – Петра, Якова та Іоанна – і піднявся помолитися разом з ними на гору. Там під час молитви Він “преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло”.
“І з’явилися перед ними старозавітні пророки – Мойсей та Ілія. Потім їх осінила світла хмара й вони почули з неї голос, який говорив: “Цей є Син Мій Улюблений, у Котрому Моє благовоління; Його слухайте”. Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: “Встаньте й не бійтеся. Коли ж учні підняли свої очі, то нікого, крім Ісуса, не побачили. Господь заборонив їм розповідати про те, що вони побачили до того часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих”.
Для чого була явлена ця слава Господня? Спаситель учинив це для того, аби зміцнити віру апостолів, відвести їх від помислів земних. На той час учні Христові ще не усвідомлювали ту велику місію, яка була покладена на їх Учителя. Вони плекали надію на те, що Ісус Христос прийшов на землю, щоби стати царем, щоб очолити національно-визвольний рух і, перемігши усіх ворогів Ізраїля, сісти на царський трон.
Тоді іще учні не розуміли, що царство Його – не від світу цього. Не розуміли навіть і після того, як за шість днів до Свого преображення Він виказував їм, що мусить йти до Єрусалиму, і постраждати багато, і вбитому бути, і воскреснути.
І от, щоб зміцнити їх, Господь преображається на горі. У момент преображення являються учням провідник закону Божого Мойсей, та пророк Ілля, що уособлюють собою “закон і пророки”, тобто усі Писання Старого Завіту.
Яке значення Преображення Господнього для нас з вами?
Христос – це “шлях, і правда, і життя”. Він явив нам шлях правди – шлях смирення: покаяння, самозречення та любові, що веде до життя вічного. І на цьому шляху ми покликані преобразитися, як преобразився Господь!
“Одежа” – праведність наша – має стати “біла, як світло”. “Обличчя” – воля наша – повинна “як те сонце засяяти” терпінням, любов’ю, миром, добротою, радістю духовною. “Світло праведних – весело світить”, – читаємо у Приповістях 13:9.
“Путь праведних – ніби те світло ясне, що світить все більше та більш, аж до повного дня!” (Приповісті 4:18). “І їй (церкві Христовій) дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон (вісон – тонкий білий дорогий лляний одяг), бо вісон – то праведність святих” (Об’явлення 19:8).
А до чого тут яблука?
Звідки ж почалась традиція нести до храму яблука? Адже у Біблії немає жодної згадки про це. Певно, українці ще не повністю вивільнилися від язичництва і багато чого взяли із собою у християнство.
У часи язичництва перші плоди землі піддавались “ритуальному освяченню”, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося через пожертву. У ті часи приносили жертви воді, вогню, волхвам, кумам та сусідам, яким віддавали яблука, груші, мед, тощо. Освячені перші плоди зберігали до нового врожаю або початку посіву, а також, використовували протягом року для лікування, оберегу, а по закінченню річного кола ритуально знищували рештки, тобто кидали плоди в багаття, на городи, на воду… Зібравши у кошик овочі, фрукти, мед, господарі вранці йшли до язичницької культової споруди, де волхв освячував принесені продукти і свічки.
Все це донині відбувається у християнських Церквах і ніхто не задумують про язичне походження освячення плодів.
У православній традиції й до нині після завершення служіння – благословляються й освячуються плоди дерев: яблука, виноград, груші, сливи тощо. Пояснюючи це тим, що Свято Преображення обрано для благословення плодів тому, що в Єрусалимі на цю пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати у цей день. Серед плодів на теренах нашої країни найбільш поширені – яблука, тому, мабуть, й Яблучний Спас.
Давайте в цей день пам’ятати, що свято Преображення Господнє – це про нашу з вами правденість, святість та наближення до Господа, а не лише про смачні плоди.
А яблука хай смакують вам не лише сьогодні!