Анатолій Кушнір в інтерв’ю президенту EHC: «Маємо бути агентами любові й надії для всіх людей»

Служіння Асоціації ПОКЛИК в Україні функціонує значною мірою завдяки стратегічному партнерству з міжнародною організацією Every Home for Christ («Кожен дім для Христа»), яка співпрацює із 180 організаціями у 155 країнах світу протягом 75 років.

     Нещодавно директор Асоціації ПОКЛИК Анатолій Кушнір зустрівся у Варшаві з президентом Every Home for Christ Таннером Піком, директором Міжнародних Служінь Скоттом Міддлебруком та фінансовим директором Тімом Міддлебруком.

Під час зустрічі президент Every Home for Christ Таннер Пік взяв інтерв’ю в Анатолія Кушніра, щоб поінформувати міжнародну спільноту про служіння ПОКЛИКу в Україні під час війни, про роль військових капеланів, роботу церков на прифронтових територіях, волонтерські та гуманітарні місії тощо.

На початку інтерв’ю Анатолій Кушнір розповів історію своєї родини та радянського середовища, в якому минули його дитинство та юність.

Він зростав у євангельській християнській родині, представники якої піддавалися гонінням і утискам з боку радянської влади.

Шкільне навчання проходило в антагоністичних умовах: «На шкільній лінійці у понеділок директор перед усією школою міг прокоментувати мої відвідини церкви в неділю». Це був непростий період для євангельських християн. «Зростати в моїй родині було привілеєм, але й великим викликом. Попри те, що в мене були здібності до наук — математики, фізики — через релігійні переконання та відсутність комсомольського квитка я не міг вступити до вишу. Тому навчався в професійно-технічному училищі, а після цього — у Біблійному коледжі», — розповів Анатолій Кушнір. Після цього директор ПОКЛИКу переїхав до США, де протягом 10 років вивчав політичні науки та бізнес.

«У бізнес-школі в мене народилася мрія, — поділився директор ПОКЛИКу, — спонсорувати християнські місії. І на початку 2005 року я повернувся в Україну за покликом Божим. Вся нація переживала великий підйом після Помаранчевої революції, мала надію на краще європейське майбутнє. Тому я звернувся до Міністерства закордонних справ і запропонував свої послуги як майбутнього дипломата. Проходив різні співбесіди, складав екзамени й був зарахований до кадрового резерву дипломатичної служби України. Але у Бога був інший план для мене».

У 2008 році Анатолій Кушнір допомагав Європейському офісу Every Home for Christ з логістикою в Україні, перекладами, зустрічами з єпископами церков і релігійними лідерами.

«Під час однієї такої зустрічі мене й призначили директором місії в Україні. Це було несподівано для мене тоді, але я зрозумів історичність того моменту, адже через ПОКЛИК я зміг присвятити життя розповсюдженню Євангелія та підтримці служінь Богові й людям».

Так почалася історія українського партнерства місії Every Home for Christ, відомої як Асоціація ПОКЛИК, яка за 15 років разом із тисячами євангельських церков та за допомогою десятків тисяч церковних волонтерів розповсюдила по всій Україні мільйони християнської багатотематичної літератури.

У розмові Таннера з Анатолієм також порушувалася тема життя і служіння в Україні під час війни. Директор ПОКЛИКу поділився реаліями, з якими він стикнувся, коли, як і більшість українців, спостерігав за масовими атаками на місто, під час яких палали будівлі, автомобілі, були поранені чи вбиті люди…

Проповідь через гуманітарну допомогу — «переможна» формула

Звичайно ж, із перших днів повномасштабного вторгнення служіння ПОКЛИКу зазнало змін через виїзд за кордон жінок із дітьми, через переїзд євангельських церков із окупованих територій, через постійні відключення електроенергії. Але служіння ПОКЛИКу продовжило свою роботу навіть у таких надважких умовах.

«Нелегко жити та працювати в умовах, коли протягом багатьох годин відсутня електроенергія, волають сирени, майже щодня відбуваються атаки дронів і ракет. Гинуть люди, діти, і, звичайно ж, виникає питання: де Бог, як Він може допускати це. Тому ми розробили та видали брошури про страждання Йова, про жінок у часи недолі, адже намагаємося дати людям відповідь. Для військових і капеланів також були розроблені спеціальні матеріали», — ділиться Анатолій Кушнір.

ПОКЛИК почав брати участь у гуманітарних місіях ще з часів часткового оточення Києва, а згодом — на Сході. Анатолій Кушнір розповів, яким чином були організовані ці гуманітарні поїздки у партнерстві з благодійними організаціями та церквами: «Ми приїздили в прифронтові населені пункти й залишали гуманітарний вантаж одному з служителів, якщо це була небезпечна зона. Він уже потім розподіляв між людьми допомогу, буклети. У деяких місцях волонтери мали можливість особисто роздати людям коробки з продуктами, одягом, їжею, вручити буклети, помолитися за них».

Під час особистих євангелізацій люди цікавилися: хто ці волонтери, які їдуть до них у такі небезпечні райони? Таким чином вони дізнавалися про Бога, віру, спасіння й приєднувалися до місцевих громад. А брошури ПОКЛИКу допомагали їм учитися молитися, пізнавати Бога, будувати стосунки з Ним і знаходити відповіді.

«Ми проповідуємо через гуманітарну допомогу — це наша «переможна» формула», — зазначив директор ПОКЛИКу.

Роль капелана — допомогти воїнам залишатися людьми

Під час інтерв’ю Таннер Пік поцікавився також, яким чином служать військові капелани у ЗСУ та яка їхня основна роль.

Анатолій розповів, що в Україні офіційно діє капеланське служіння у війську. Це священники різних конфесій і деномінацій, які привозять до військових допомогу, а разом із нею — молитву та євангельські брошури. Вони допомагають солдатам пережити страждання, непорозуміння, біль…

«Роль капелана полягає в тому, щоб допомагати воїнам, які перебувають у смертельному поєдинку, залишатися людьми та зберігати здоровий глузд, — ділиться Анатолій Кушнір. — Що відповісти воїну, який бачив звірства росіян у Бучі, Ірпені? Який запитує, як можна пробачити вбивство невинних людей, насильство? Капелани можуть нагадати, що кожен дасть відповідь перед Богом за свої дії».

Де Бог посеред страждань?

Далі служителі обговорили тему страждань українців через війну та як можна зарадити цьому. Анатолій зазначив, що всіх відповідей у служителів немає, але важливо заохочувати людей молитися Богу, прийти до Нього: «Я бачив, як атеїсти після молитви свідчили про надприродні речі. Як воїни розповідали про те, що молитва діє, і Бог оберігає від куль та небезпек. Ми можемо говорити людям, що страждання — це не кінець, адже через молитву все ще можна бачити Боже втручання та допомогу. Через страждання люди будують особисті стосунки з Богом. Зростає кількість людей у церквах у Європі — адже лише в Польщі та Німеччині більше ніж мільйон українців, які виїхали через війну, й багато з них шукають відповіді від Бога».

Діти України — втрачене покоління?

Ще одна тема, якої торкнулися служителі, — це українські діти, які втратили домівку, були змушені покинути Україну з матерями, стали сиротами чи втратили одного з батьків. На жаль, українські діти не мають повноцінного доступу до освіти, страждають від посттравматичного синдрому й потребують всеосяжної підтримки. Служителі обговорили реалії, в яких навчаються українські діти.

Часто це — школа за кордоном та паралельно українська освіта через Zoom. Так навчаються діти Анатолія Кушніра в Норвегії.

Важливо зосередити зусилля й на цій сфері — доносити батькам і дітям євангельські істини, щоб не втратити теперішнє покоління дітей.

Ми — лист, який читають люди

На завершення інтерв’ю директор ПОКЛИКу поділився своїм баченням того, що означає бути віруючою людиною:

«Щоб ти не робив — люди бачать тебе, слідкують за твоїми діями. Чи відрізняється система твоїх вірувань від того, що ти говориш? Якщо ти капелан — ти маєш показати воїнам своїм прикладом, як ти справляєшся з тими чи іншими важкими ситуаціями. Однієї молитви замало, потрібна дія. Христос сказав, що ми маємо бути світлом для світу, тому ми — лист, який читають люди. Ми маємо бути агентами любові й надії для всіх людей».

 

Повне інтерв’ю англійською мовою дивіться на YouTube-каналі Every Home for Christ