Що «грішного» у новорічній ялинці?
Серед християн інколи лунають думки, що ялинка це – “язичницький атрибут, якому не місце в будинках та церквах під час Різдвяних свят. Інші лише сміються над такими висновками. Навіть серед пасторів не бачимо єдиної думки щодо цього питання.
Сергій Степанюк – пастор, телеведучий, директор відділу комунікацій Церкви АСД, ділиться своїм особистим баченням питання, яке читачі ПокликМедіа можуть поділяти або ж ні.
Дуже багато у нашому повсякденному житті взято з язичництва. Наприклад, звичай тримати вдома кішку. Так-так, традиція приручати і тримати вдома кішок пішла з язичницького Єгипту, і «з самого початку кошачим відводилася роль ідола, об’єкта культу, релігійного символа, и навіть божества!». Виходить той, хто вдома тримає кішку, грішить? Кішці не місце серед дітей Божих?
Та й взагалі, досить багато традицій і деякі звичні речі у нашому житті прийшли з нашого язичницького минулого. Був час, коли цим речам надавали релігійний зміст, але сьогодні вони з релігією не мають нічого спільного. Наші предки-язичники практично усьому в їхньому житті приписували дію якихось богів.
Невже нам відмовлятися від користування вогнем, водою чи ще чимось іншим, бо язичники бачили в них дію своїх богів і їм поклонялися? Щодо ялинки – суть та ж. Цікавий факт: таке ставлення до новорічної ялинки тільки у деяких протестантів на території колишнього СРСР. У всьому іншому світі християни без проблем ставлять ялинки на різдвяні свята, і ніхто нікого за це не засуджує.
Вся проблема у тому, що в Радянському Союзі спочатку влада боролася з Різдвом і його традиційними атрибутами, а потім змінила тактику, і використала їх на свою користь, додавши до них свого Діда Мороза і Снігуроньку.
Церква, яку тоді усіляко притісняли, всі ініціативи партії сприймала вороже. Сюди ж потрапила і ялинка з Дідом Морозом. Можна почитати в інтернеті, яким демоном зображають цього видуманого персонажа деякі християни, ніби-то розкопавши його язичницьке минуле. Не буду сперечатися, може так і є. Але мова не про нього, а про ялинку, якій теж знайшли язичницьке пояснення.
Я одного разу спілкувався з чоловіком, який, почувши проповідь про ялинки, вирішив позрізати у себе в дворі всі ялини, бо вони, цитую, – «грішні дерева». Ялини, які створив Бог – «грішні»!?
Друзі, чомусь виникає останнім часом таке враження, що християни перед Новим роком більше досліджують язичницькі обряди і краще в них розбираються, ніж у Слові Божім. Починається істерія навколо ялинок і прикрас на них.
Павло давно сказав: «Ідол у світі — ніщо, і немає іншого Бога, крім Єдиного» (1 Коринтян 8:4), «Їжа не наближає нас до Бога, бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, і коли їмо, нічого не набуваємо» (1 Коринтян 8:8). Використавши принцип, який тут застосовує апостол, можемо поставити на місце ідоложертвенної їжі слово «ялинка», і отримаємо позицію Павла: «Ялинка не наближає нас до Бога, бо коли не ставимо її, нічого не втрачаємо, і коли ставимо, нічого не набуваємо».
Тому вирішувати знову ж таки, вам. Якщо совість вас засуджує – не ставте ви ту ялинку. Але й не засуджуйте того, хто ставить.
Джерело: Сергій Степанюк