Той, хто завжди поруч (притча)

Мама і тато часто возили сина на літо до бабусі. Коли він підріс, то говорить батькам: «Я вже великий, що ви мною, як маленьким опікуєтеся? Я і сам можу до бабусі доїхати!» Після деяких суперечок батьки погодились.

Ось вони стоять на пероні, проводжають, дають останні настанови, а син все твердить: «Та знаю я, знаю, 100 разів вже говорили…!» Тоді батько каже: «Синку, якщо раптом тобі стане погано або страшно, то ось тобі це…» і сунув щось дитині в кишеню.

І ось хлопчик сидить у вагоні, їде, розглядає щось у вікно… А навколо люди… чужі… штовхаються, шумлять, заходять, виходять, провідниця незадоволена зробила йому зауваження, хтось теж невдоволено на нього подивився і… хлопцеві стає не по собі… і з кожною годиною все неприємніше і важче… Скоро йому стає страшно. Він знітився, забився в кут, підкотились сльози. Він згадує про те, що у нього щось є у кишені від батька.

Тремтячою ручкою намацує папірець, розгортає, а там записка: «Синку, я в сусідньому вагоні…»
Так наш Творець, як люблячий Батько, завжди знає, коли нам погано, і завжди дає зрозуміти, що Він поруч, і не для того, щоб дорікнути, а щоб допомогти!

«Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю» (Ісаї 41:10).