Втрачене благословення. 10 ознак справжнього смирення

Слово «смирення» сьогодні часто трактують викривлено, а саме поняття – занедбане в сучасному суспільстві. Навіть серед віруючих людей згадка про смирення навіює негативне відчуття.  

Через неправильне розуміння слова «смирення», воно практично стало синонімом слабкості, а покора почала трактуватись як пригнічення волі або приниження. Переважна більшість людей вважає, шо смирення це – програш: виграє той, кому коряться. Суспільство малює смирення як слабкість та поразку.  

Чи насправді смирення  –  «така погана та страшна риса»? 

Царь Соломон, про мудрість та заможність якого досі ширяться легенди, свого часу не пошкодував грошей та побудував найвеличніший храм Богу всієі землі. Соломон благав Господа, щоб у тому храмі Він відповідав на молитви людей. Однак Бог не звернув увагу на витрачені кошти, кількість жертв та велич будівлі, а оголосив Свої умови, за яких Він буде відповідати на сподівання того, хто приходить до Нього: 

Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!” (2 Хронік 7:13-14). 

Першою необхідною умовою Бог поставив смирення: “впокориться народ Мій, що кличеться Іменням Моїм”. Чому так? 

    1. Смирення та воля

Існує хибне розуміння, що смирення це – приниження. Але між цими поняттями –  суттєва різниця. 

Словник описує смирення як «моральне ставлення людини до себе та інших». Це ставлення, що обирає сама людина. Справжнє смирення це  добровільна згода, в той час як приниження – примусова насильницька дія. Різниця настільки суттєва, що нею можна визначати різницю між Царством Божим та царством темряви. Зло ніколи не питає нас, чи згодні ми. Бог завжди дає нам вибір та очікує згоди й смирення. 

Сьогодні у cуспільстві спостерігаємо дуже багато проявів приниження, а справжнього смирення не вистачає. Тому й помилково вважають ці два відмінні поняття тотожними.  

  2. Смирення та допомога

Треба зазначити, що Бог не “насилає моровицю” або не “замикає небеса” тільки тому, що Йому так заманеться. Це завжди Божа протидія гріховним вчинкам людей. Бог не може миритися з гріхом, тому що він руйнує Його творіння та приносить страждання не лише винній людині, але й тому, хто гріха не коїв. 

Безліч проблем, які ми несемо до Бога у молитві, є наслідком гріховних вчинків людини. Багато хто вважає, що молитва працює так само як «магічні заклинання». Достатньо вимовити правильні слова і все. Решту зроблять невидимі сили. Бог так не діє. Він створив Всесвіт, який живе та керується певними законами. Якщо ці закони порушені, то перш за все Бог очікує смиренне визнання провини та готовність коритися Його законам.  

“Написав Я йому важливі закони Мої, але вони сприйняли їх, немов би чужі” (Осія 8:12).

“Виконуй і слухай усі ті слова , що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого” (Повторення Закону 12:28). 

Смирення – це здатність прислухатись до добрих порад, а також виконувати їх.  Чи може вилікувати лікар того, хто не тримається його рекомендацій? Чи можуть батьки утримати дитину від лиха, коли та не слухається  – та знов і знов грається з вогнем? Так і Бог не може допомогти тому, хто Йому не кориться. 

     3. Смирення та віра

Догодити ж Богові без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду” (До Євреїв 11:6). 

Безглуздо приходити до Бога у молитві, якщо не вірити, що Він є! Та чи можна вірити в Бога без смирення? Багато хто думає, що так. Але у Біблії читаємо: “Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять. Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва” (Якова 2:19-20).

Навіть демони вірять в Бога, але Богу вони не коряться!  Ось де проявляється справжня віра. Віра яка, по-перше, довіряє Богу, Його словам. По-друге, дотримується цих слів. Смирення – це прояв справжньої віри.

     4. Смирення та розвиток

“Попереду погибелі йде гординя, а поперед упадку – надуте серце” (Приповісті 16:18).

У житті чимало прикладів того, коли хтось не визнавав свої помилки або не прийняв доброї поради, і через це завдав шкоди не тільки собі, але й іншим. Пихатість руйнує та заважає рухатись уперед.   

Як не намагається сучасне суспільство звести нанівець цінність смирення, надаючи цій чесності негативного сенсу, та все ж таки  без смирення немає навчання, а без навчання немає розвитку. 

Може, саме тому людина народжується смиренною,  – малою дитиною, щоб чомусь навчитися, тому що пихаті й так “все знають” краще. Сумно, що згодом дитина дорослішає та починає по-іншому ставитися до смирення. Й коли в людини народжуються свої діти, то вона очікує від них послуху, а сама вже вважає себе розумнішою за Бога, щоб коритися Йому. 

Тому Ісус поставив Своїм учням у приклад дитину:  „Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, — не ввійдете в Царство Небесне!” (Євангеліє від Матвія 18:3). 

Визнавати свою необізнаність, нездатність або невміння це – смирення. Здатність віддати іншому належну повагу, тому що він знає та вміє краще й прийняти від нього допомогу – це смирення. Послух навчає та веде нас вперед, тому смирення це запорука розвитку.

    5. Смирення та адекватна оцінка

Смирення дає нам здатність адекватно оцінювати себе та ситуацію навколо. Людину кидає у дві крайнощі: або в пихату переоцінку своїх здібностей, або у поразкову недооцінку себе чи обставин навколо. Смирення допомагає побачити реальну картину речей. Це здатність проходити життєві обставини такими, які вони є. Але це не безвольність, як часто вважають. Смиренна людина здатна адекватно прийняти проблему або поразку та рухатися далі. 

    6. Смирення та стосунки

Запорука добрих стосунків –  це любов, дружність та взаємоповага. Як довго вони втримаються без смирення? 

До стосунків нас штовхають багато речей, але тільки смирення тримає нас у них, коли щось іде не так. Смирення – це клей взаємовідносин. Це думати про іншого, віддавати йому перевагу, поступатися, вибачатися, пробачати.

Сьогодні у тренді шукати в усьому свого задоволення, тому смирення виглядає ворогом, а дружба та шлюб легко руйнуються. Кожний йде далі шукати кращого компаньйона. Над добрими стосунками треба працювати, як над добрим врожаєм на полі. Без смирення довготривалі  стосунки неможливі. 

“Ліпше бути тихим із смиренним, ніж з гордими ділити здобич” (Приповістей 16:19). 

То дійсно так. Важко жити з горделивою людиною. Однак навіть пихаті хочуть жити з смиренними! На жаль, пихатість не здатна цінувати справжнє смирення. Вона не вміє з ним поводитися та часто намагається принизити.

Однак Бог цінує цю властивість понад усе. Насправді, немає більш цінної та необхідної для життя людини риси, ніж смирення! Світ пропагує силу, пихатість  та самовпевненість як запоруку успіху. Але суспільство пихатих та самодостатніх людей виглядає жахливо. Заздрість, сварки, постійні бійки неминучі! А як може виглядати суспільство, де кожний взаємно кориться один одному? Чи то не є Царство Божє?

Апостол Павло каже, щоб ми наповнювалися Духом Святим “корючись один одному в страху Божім” (Еф 5:21). Ознака Царства Божого – взаємне смирення, повага та любов. Ознака темряви – гордість та зневага. 

Розглянемо дуже влучний єврейський концепт смирення.  Єврейською мовою смирення означає: “руйнувати стіни”.  Смирити себе – це зруйнувати стіни між собою та Богом, перш за все, та між собою та іншими людьми. Смирення потужне, воно допомагає нам піти туди, куди пихатість не дозволить. Багато хто не вірить в Бога та не йде до Нього саме через пихатість.

   7. Смирення та надія

Хтось вважає, що смирення  – це втрачена надія. Але таке трактування – невірне.  Справжнє смирення повно надії, тому що покора з доброї волі завжди ґрунтуєтся на щирому сподіванні, що це допоможе мати кращий результат! 

Бог дивиться на наше смирення як на шлях до реалізації нашої надії. Смирення дозволяє Богу діяти у нашому житті та активує справжню віру, що тримається Божої дороги та поради. А це шлях до успіху. 

Пс. 146:6: “Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.” 

     8. Смирення та значимість

Смирення  – це приймати себе таким, яким ти є насправді. Воно допомагає зберегти належну самооцінку, коли хтось нам лестить або ганьбить. Але смирення перед Богом робить дещо більше для нашої самооцінки. Ми вимірюємо нашу значимість нашими цінностями. У свою чергу, наші цінності мають справжню владу над нами. А коримося ми тому, що має владу у нашому житті. Тож наша значимість вимірюється тим чому ми насправді коримося.  Людина, яка кориться Богу, має свою самооцінку в Ньому. Для неї важлива думка Бога, а не іншої людини.

“Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний” (Приповісті 29:25). Смирення перед Богом звільняє нас від залежності того, що люди думають про нас. Ісус Христос  виявляв справжнє смирення у стосунках з іншими, тому що не шукав визнання у людей, а лише в Бога. Але той, про велич якого Іван Хреститель сказав: “Я недостойний понести взуття Йому!”, був здатний мити ноги своїм учням. 

Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?” (Від Івана 5:44). Cмирення перед Богом дає нам славу від Бога! 

      9. Смирення та свобода

Здається зовсім непоєднувані речі.  Більшість розуміє свободу, як право робити що заманеться. Дивно, але саме це дає підґрунтя для розвитку будь-якої залежності, у яку може потрапити людина.  Смирення перед Богом звільняє від шкідливих звичок та залежностей. Як каже Біблія – від рабства гріха. На цьому будується праця реабілітаційних центрів, де через справжню віру, що є смиренням перед Богом, тисячі людей отримали свободу від алко, нарко- та інших залежностей.  “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, — то й утече він від вас” (Яків 4:7).  Без смирення нема перемоги! Без перемоги немає свободи. 

     10. Чому смирення здається таким важким

Протилежністю смирення є  пихатість, яка і робить смирення важким! Пихатість не визнає, що хтось може бути кращий, вона прагне тільки свого. Не бажає залежати від когось та дивиться на іншого як на об’єкт своєї користі.  Пихатість сьогодні вільно ходить залами церков, не маючи справжньої любові ані до Бога, ані до людей, та використовує віру для свого зиску. Вона не збудовує, а якщо щось будує, то тільки для себе. Вона бачить смирення як свого ворога та смієтся з нього, як зі слабкості. Тому Святе Писання каже: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать“ (Яків 4:6).

Чи звертається по допомогу горда людина? Ні. Тому що для цього треба смирення – і допомогу вона навряд чи отримає.  Але ще лунають Божі Слова: “і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!” (2 Хронік 7:13-14). 

Першим кроком смирення перед Богом є особиста молитва, тому Господь зазначив її другою умовою Своєї допомоги.  Якщо ти ніколи не звертався до Бога у молитві про прощення своїх гріхів, цей крок можна зробити зараз! Молись цими словами: 

“Господи, дякую Тобі за Твого Сина Ісуса Христа! Я вірю, що Він помер за мої гріхи та воскрес задля мого виправдання. 

Господи! Помилуй мене! Прости мій кожний гріх. 

Ісусе Христе, я віддаю своє життя Тобі! Стань моїм Господом і Спасителем! Боже, зміни мою долю та благослови моє життя. 

Дякую і славлю Тебе! 

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь”

 

Автор: Олександр Богданов