Розкрилося небо! Історія та біблійні основи Хрещення Господнього
Щорічно 19 січня відзначається велике церковне свято, присвячене Хрещенню Господньому. Цього дня люди згадують хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Що ж насправді означає це свято та яка його історія?
Історія свята Водохреща
Хрещення Господнє (Водохрещу) святкують ще з часів Київської Русі, проте традиційні водохресні купання поширилися лише у 20 столітті. Звичай купатися на Водохрещу існує лише в Україні та кількох інших православних країнах.
Що ж нам говорить Біблія про це свято?
Ісус Христос здійснив обряд хрещення, тобто очищення всіх гріхів, у віці 30 років в річці Йордан. Було це у 15-ий рік правління римського імператора Тиверія. Саме тоді Іван, син священика Захарії, по навіянню Божому пропонував на околицях річки Йордан хрещення покаяння для прощення гріхів зі словами: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”.
Разом з юдеями христитися до Івана прийшов Ісус Христос, але Іван вважав себе недостойними хрестити Того, Хто не потребує покаяння, і говорив Йому: “Мені потрібно хреститись від Тебе, а Ти приходиш до мене?”
Та Ісус відповів: “Залиш, бо так нам належить виконати написане в Законі і показати приклад людям” (Мт. 3:14-15). Після цього Христос зайшов у річку Йордан і прийняв хрещення від Івана, а коли вийшов на берег, то з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином.
Божий Син був безгрішним, проте похрестився, як будь-яка смертна людина. Згідно з Біблією, під час хрещення на Ісуса з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав голос Божий, тому свято також називають Богоявленням.
(Богоявлення як свято було встановлено тільки у ІІ столітті. Вперше про нього згадують в Іпатіївському літописі 1114 року. Спочатку його відзначали одночасно з Різдвом і лише у ІV столітті їх розділили).
Є декілька причин, чому Іван охрестив Ісуса на початку Його служіння. Христос розпочав велику справу, і було доречним, щоб Його предтеча визнав Його публічно. Іван був провіщеним Ісаєю „голосом“, що закликав до покаяння людей, які очікували на прихід Месії: “Голос чути: – Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!” (Ісаї 40:3).
Іван проголошував, що за ним іде Той, на кого вони чекали — Син Божий, кажучи: “Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим і вогнем” (Матвія 3:11).
Хрещення Ісуса набуває додаткової ваги, якщо враховувати, що Іван належав до роду Левія та був прямим нащадком Аарона. Євангелист Лука вказує, що його батьки були з роду священства Ааронового “Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета” (Луки 1:5).
Хрещення показало, що Ісус ототожнював Себе з грішниками. Воно символізувало їхнє хрещення в Ісусовій праведності, смерть із Ним і звільнення від гріха до оновленого життя.
Також прихід Ісуса Христа до Івана продемонстрував Боже схвалення його служіння. Це стало важливим у майбутньому, коли люди почали сумніватися в авторитеті Івана, особливо після його арешту Іродом: “Бо Ірод був схопив Івана, зв’язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; Іван бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.” Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Івана Христителя.” І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, – тож послав стяти голову Іванові в темниці. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері” (Матвія 14:3-11).
Та найважливіше, що публічне хрещення продемонструвало прийдешнім поколінням досконале втілення триєдиного Бога. Свідчення безпосередньо з небес про благовоління Отця до Сина та сходження Святого Духа на Нього “А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав” (Матвія 3:16-17) є чудовим зображенням Трійці.
Це також вказує на участь Отця, Сина та Духа у спасінні тих, кого Ісус прийшов спасти. Отець полюбив обраних “Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові“ (Ефесянам 1:4), Він посилає Свого Сина знайти та спасти загиблих “Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло” (Луки 19:10), а Дух викриває гріх “І коли прийде він, то переконає світ у гріху, у справедливості, і в засуді” (Івана 16:8), скеровуючи вірного до Отця через Сина. Вся славна істина про милосердя Бога через Ісуса Христа виявилася в Його хрещенні.
У традиційних церквах багато звичаїв не співпадають з Біблією, а деколи мають і язичницьке коріння. Їм надається настільки велика увага, що інколи забувається про саму суть. Про те, що треба святити воду чи купатися в ополонках, хрестити немовлят у Біблії не йдеться.
Святе Письмо порівнює хрещення з похованням. Хрещення у воді є символом того, що людина помирає для свого колишнього способу життя і вже як присвячений Богу християнин розпочинає вести новий. Але від гріхів хрещення не рятує – Біблія говорить, що ми можемо очиститись від гріха лише завдяки пролитій крові Ісуса, повіривши в Нього та прийнявши як свого Спасителя.