Ромелу Лукаку: «Якби дідусь бачив, що я стримав обіцянку…»
Найкращий в історії бомбардир збірної Бельгії з футболу про щурів, заздрість та відсутність “Play Station” …
У нас ніколи не було на столі чогось особливого, лише хліб і молоко.
Згадую, коли мені було шість років я зайшов на кухню, а мама стояла і трясла скляну банку. Я відчув щось недобре. Виявилося, що вона змішувала молоко і воду. А потім вона сказала – нас пограбували. В той момент ми не просто стали бідними, ми були розорені. Не могли собі дозволити навіть тижневий запас молока …
Мій батько був професійним футболістом, але як тільки завершив кар’єру, всі наші грошові запаси вичерпалися. Довелося навіть відключити кабельне телебачення, я більше не міг дивитися футбол, Лігу чемпіонів! Періодично у нас не було світла, а щоби прийняти душ мама гріла воду в чайнику, і я з ковша поливав себе. Ми брали хліб в магазині на нашій вулиці в понеділок, а гроші повертали в п’ятницю. Пекарі дозволяли, вони знали мене і мого молодшого брата.
Я дав собі слово, що наше життя зміниться. Я підійшов до мами і сказав – все зміниться, ось побачиш. Я буду грати за “Андерлехт”. Тобі не потрібно буде більше переживати. Мені було шість років.
Якось я запитав у батька, коли ти почав грати в футбол на професійному рівні? Він сказав – у 16 років. І я вирішив, що в шістнадцять я теж стану футболістом.
Кожна гра була для мене як фінал. Я бив що є духу. Не важливо, це була гра в дитячому садку або в парку – я віддавався на всі 100%. У мене не було Play Station і FIFA, тому я не просто грав, а боровся і віддавав усі свої сили.
Коли я почав рости, мене почали діставати вчителі та батьки інших дітей. Мовляв, щось ти надто дорослий як на свій вік. А ну покажи документи! Граючи в юнацькій команді «Льєрса», я був зовсім один. Я показував свої документи цим людям, а вони дивилися і передавали один одному. Мені було дуже боляче…
Поступово я йшов до своєї мети. До дванадцяти років я забив 76 голів в 34 матчах, граючи у взутті свого батька. Поступово, коли розмір ноги ставав більший, у нас з ним було одне взуття на двох.
Якось я зателефонував дідові по материнській лінії. Завдяки йому я підтримував зв’язок з Конго – батьківщиною моїх батьків. Я сказав йому, у мене все добре, ми виграли юнацьку Лігу, я забив 76 голів, а інші клуби почали до мене придивлятися.
Він зрадів за мене, але його голос був важкий. Дід спитав, можеш щось зробити для мене? – Так. -Пообіцяй мені, що подбаєш про мою донечку. Заради мене, окей? – Я не відразу зрозумів, в чому справа, але сказав – добре, обіцяю. Через п’ять днів дідусь помер… А я так хотів, щоб він прожив ще хоч чотири роки і побачив, що я стримав свою обіцянку – подбав про маму і у нас все добре.
Я казав, що до шістнадцяти років дійду до своєї мети, але я запізнився на 11 днів.
На початку сезону я практично не грав, тренер тримав мене в запасі і я думав, як я підпишу професійний контракт, якщо весь час сиджу в запасі?. Я поговорив з тренером і сказав, що гарантую 25 голів до грудня, якщо він почне випускати мене. Він погодився, а я додав, що якщо стільки заб’ю, тренер буде щодня пекти нам млинці. Він погодився.
У підсумку, я забив 25 голів вже до листопада, а перед Різдвом ми їли млинці. Це був дурний спір, але нехай він стане уроком – ніколи не роби парі з голодним хлопчиком.
Професійний контракт з «Андерлехтом» я підписав 13 травня, на свій День народження. Я моментально купив собі FIFA і підключив кабельне. Напередодні був важливий матч “Андерлехт” – “Стандард”, команди набрали однакову кількість очок, і треба було грати два матчі плей-офф, щоб визначити чемпіона. І тут мені подзвонив тренер резервістів:
– Привіт, Ром. Що робиш? – Іду грати у футбол в парк. – Ні, негайно збирайся! – Куди? Навіщо?
– Ти потрібен основі. Негайно збирайся! – Я? – Так, ти.
Я прибіг додому і закричав: ми їдемо! Швидше! Батько запитав, куди? – У “Андерлехт”!
По приїзду на стадіон мені запропонували вибрати номер. Я був дуже сміливим і сказав, що хочу десятку. Екіпірувальник сказав, що гравці з Академії можуть вибрати номер від 30 і вище. І я взяв 36-й.
На 64-й хвилині поєдинку тренер випустив мене. Я дебютував за основну команду гранда бельгійського футболу у віці 16 років і 11 днів. Ми програли 0:1, але я був щасливий. В той момент я усвідомив, що в нашій родині все буде добре. Я стримав обіцянку, яку дав дідові.
6 серпня 2011 року «Андерлехт» і лондонський «Челсі» повідомили про домовленість, щодо трансферу Ромелу Лукаку до табору «синіх».
– Я не знаю чому, але мої співвітчизники ніби жадають побачити мій провал. Коли я перейшов в «Челсі» і не грав, вони сміялися наді мною. Коли я пішов в оренду у «Вест Бромвіч» – сміялися ще більше. У віці 17 років я почав грати за збірну і у мене почало виходити. Усі почали про мене говорити.
Коли я був дитиною, то не мав можливості дивитися по ТБ за зіркою футболу, французом Тьєррі Анрі. А сьогодні він тренер у збірній Бельгії. Тренує мене, вчить знаходити простір на полі, ми з ним багато розмовляємо.
У 2013 бельгієць дебютував за «Евертон». Форвард став найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги і за ним почали слідкувати гранди світового футболу. У березні 2017 року Лукаку відхилив пропозицію «Евертона» по новому п’ятирічному контракту із зарплатою 140 тисяч фунтів на тиждень і за 75 млн. фунтів перейшов у «Манчестер Юнайтед»!
Я би дуже хотів, щоб мій дідусь все це побачив. Я навіть не про чемпіонат, “Манчестер Юнайтед” та Лігу чемпіонів. Я говорю про те, яке зараз у нашій сім’ї життя. Я би хотів подзвонити йому і сказати: Дідусь, я ж обіцяв… Ми більше не спимо на підлозі, у будинку немає щурів, а мої документи не перевіряють, адже тепер вони знають моє ім’я…
За матеріалами “Футбол УА”