Скільки коштує твоя година? Несподіване запитання сина
Неочікуване запитання маленького сина ошелешило батька, але змусило його дещо змінити в своєму житті. “Скільки коштує твоя година?” – наочна ілюстрація переоцінки пріоритетів. Можливо, в цій короткій розповіді ви побачите себе?
Маленький хлопчик якось підійшов до свого батька й несміливо поцікавився:
– Тату, можна поставити тобі запитання?
– Так, звичайно! Що ти хочеш знати?
– Скільки ти заробляєш за годину?
Батько здивувався.
– Це не твоя справа. Чому тебе цікавлять такі речі?
– Я просто хочу знати. Будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину? – продовжував син.
– Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн.
– О…- син опустив голову. – Тату, можеш мені позичити 50 грн., будь ласка?
Батько розлютився.
– Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував – позичити грошей, щоб купити собі якусь забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату й лягай спати! Подумай, чому ти такий егоїстичний! Я важко працюю заради тебе щодня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою!
Хлопчик тихо пішов до своєї кімнати й зачинив за собою двері.
Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє таке запитувати, аби лиш отримати трохи грошей?
Минула година, чоловік заспокоївся і замислився: “може й справді було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він не так часто просить грошей?”. Батько підійшов до кімнати маленького сина й відчинив двері.
– Ти спиш, синку?
– Ні тату, я прокинувся.
– Я подумав, що може був занадто суворим до тебе. У мене був довгий та важкий день, і я зірвався на тобі. Ось 50 грн., які ти просив …
Хлопчик сів на ліжку, всміхаючись.
– О, дякую татку! –
Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім’ятих купюр. Чоловік побачив, що в сина вже були гроші, й знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на батька.
– Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є?
– Тому що в мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тату, я вже маю 100 грн., то ж чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою …
Батько був приголомшений. Він обійняв свого сина й попросив у нього пробачення.
Це просто коротке нагадування для всіх, хто важко й дуже багато працює. Ми повинні не дозволити часу промайнути, не провівши його з тими, хто дійсно важливий для нас, з тими, кого ми любимо, хто живе в нашому серці. Не забувайте ділитися ним – чого вартують 100 грн. порівняно з часом, який ми проводимо з коханими людьми? Якщо нас завтра не стане, компанії, задля яких ми працюємо легко замінять нас протягом декількох днів. Але сім’я й друзі, які залишаться без нас, відчуватимуть цю втрату до кінця свого життя. Якщо задуматись, ми часто віддаємо себе більше роботі, ніж сім’ї та близьким людям.
І ми завжди знаходимо час для того, що нам насправді важливе. Та пам’ятаймо, що найважливіші речі в нашому житті – це зовсім не речі!