Пастор із Київщини віддав власний бус задля перемоги

Більшість водіїв памʼятають кожну свою машину. На тій вчився водити, на ній же забирав дружину з пологового. На тій потрапив у ДТП чи об’їздив усю країну. Але є автівки з особливими історіями, як би то дивно не звучало. 

Таким був цей бус, підрихтований з боків, місцями під’їдений іржею, але все-таки такий надійний, що пройшов і крим, і рим. Він возив сімʼю на відпочинок і в село до бабусі й дідуся. А скільки років він возив дітей у літні табори та людей до церкви?! У нього можна було втиснути весь інвентар з наметового містечка White lake camp і десь під дахом покласти когось з команди. Для нього не було непрохідних доріг, глибоких калюж чи крутих поворотів (мабуть, кожен водій подумав зараз про свою машину).

З початком повномасштабної війни пастор Анатолій Кватерчук евакуював на цьому бусі сімʼї з дітьми та стареньких людей. Далі почалася низка поїздок з гуманітарною допомогою на схід. Це – тонни вантажу для цивільних та військових. Харківщина, Херсонщина, Запоріжжя, Краматорськ, Словʼянськ – усіх місць не згадати, куди тільки не привозив бус допомогу.

Якось під час недільного зібрання пастор сказав, що, як треба буде, віддасть автівку військовим задля перемоги. Звісно, всім здалося, що то несерйозно, бо як віддати машину, що вірою і правдою служила і служить всім довкола? Привезти – відвезти, забрати – завезти. Це втрата не лише для сімʼї, але й для церкви. Та слово було сказане і недарма.

В одній з поїздок на схід, передаючи військовим необхідну допомогу, вони мимохідь обмовилися, що старенької ниви їм замало, адже це звʼязкова бригада, яка забезпечує старлінками та необхідним обладнанням інших військових. Їм конче треба була велика машина, на що пастор відповів, що віддасть бус, яким приїхав на схід. Не більше двох тижнів потому військові сіли в такий рідний старенький бус і поїхали служити Україні.

Кожен з нас наближає перемогу, як може. Багато платять занадто високу ціну задля життя інших. Продовжуймо молитися і допомагати нашим військовим, як можемо. Готуймо коней на день бою, а перемога – вона від Господа.

Репортаж Марти Ожинки для сайту chve.org.ua