Справжня любов змінює людей…

Коли її чоловік Льюїс став у 1921 році начальником в’язниці, вона була молодою матір’ю трьох доньок.

Всі попереджали її, щоб вона ніколи не заходила на територію в’язниці. Але вона нікого не слухала. Коли відбувався перший тюремний матч з баскетболу, вона пішла туди з трьома своїми маленькими дівчатками і села на відкритій трибуні поруч з в’язнями.

Одного разу вона сказала: «Ми з чоловіком збираємося подбати про цих людей, і я вірю, що вони подбають про мене! Мені нема чого турбуватися!».

Коли вона почула, що один засуджений вбивця осліп, то почала вчити його абетці Брайля, щоб він міг читати. Дізнавшись про ув’язнених, у яких були проблеми зі слухом, вона навчала їх абетці глухонімих, щоб спілкуватися з ними.

Шістнадцять років Кетрін Лоуес пом’якшувала запеклі серця ув’язнених в’язниці Сінг-Сінг. У 1937 р світ побачив, що може зробити справжня любов.

Коли Льюїс Лоуес не вийшов на роботу, в’язні зрозуміли: щось сталося. Швидко поширилася звістка про те, що Кетрін загинула в автокатастрофі.

На наступний день її тіло привезли додому, це трохи більше кілометра від в’язниці. Коли чоловік, який заміняв начальника в’язниці, вийшов на ранковий обхід, він побачив велике збіговисько біля головних воріт.

Всі в’язні стояли, притулившись до огорожі. На очах у них були сльози. Їхні обличчя були похмурими. Ніхто не говорив і не рухався. Ці люди хотіли опинитися якомога ближче до жінки, яка дала їм стільки любові.

Заступник начальника в’язниці прийняв незвичне рішення. «Добре, хлопці, ви можете йти. Тільки поверніться ввечері».

Це були найжахливіші злочинці Америки. Вбивці. Грабіжники. Це були люди, засуджені на довічне ув’язнення. Але тюремник відкрив для них ворота, і вони без супроводу і без варти пішли до дому Кетрін Лоуес, щоб віддати їй шану й провести в останній шлях. І всі до одного повернулися…

Справжня любов змінює людей.

Джерело: PROTESTANTIZM