Волонтери про прифронтові села: Головне – показати людям, що вони не самі

Про тяжкі будні прифронового Куп’янська і селищ неподалік Луганської області розповіла українська журналістка та волонтер Юлія Забеліна на своїй сторінці в фейсбук.

У ці населені пункти від початку повномаштабної війни в Україні волонтери майже ніколи не навідуються. Були може раз, але людям тут дуже потрібна допомога.

“Люди живуть в домах, де вже зараз лише плюс 5. Багато дітей зараз не мають змоги вчитись, адже яке навчання, коли немає світла, зв’язку та води постійно, а не декілька годин? Газ тільки в деяких пунктах ніби з’явився, коли ми їхали назад”, – написала Юлія.

 

    Люди просять свічки, ліхтарики, пічки, теплий одяг. Військові, які там стоять просять домашню їжу.

“Не знаю, де всі фонди, гуманітарка (привіт окремим головам ОДА, місцевим чиновникам) фандрейзинговим платформам, якщо до мене підходили і казали, що дітей з інвалідністю нічим годувати, то де ж всі”, – ділиться волонтерка та розповідає, що це не остання поїздка, адже ще так потрібна допомога багато в чому.

І хоч на шляху команди волонтерів цього разу були непрості випробування, залишати людей сам на сам з бідою вони не збираються: “Ця поїздка була найважчою. Ми зламались, ледь не врізались в машину, потім ледь не врізались в нас, проблема з гальмами була, ми залишились незаплановано в Харкові. На зворотньому шляху допомагали при аварії, автівка збила людину, добре, що завдяки Дмитрий Гладышевский я маю знання по такмеду і маю змогу тепер допомагати при ДТП. Але головне, що показали людям, що вони не самі”.

Волонтерка вдячна всім тим, завдяки кому ця поїздка була можливою: Samaritan’s Purse American Ukraine house Anatoliy Kushnir, Юрій Слива, фонд «Добра справа», який допомагає в різних сферах з початку вторгнення, Юлія Коваленко, Макс Юрьев, Сергей Попов.