22 вересня Лінкольн видав наказ про звільнення рабів
22 вересня 1862 року 16-й президент США Авраам Лінкольн оголосив про те, що з 1 січня 1863 року всі раби «відтепер і назавжди будуть вільними». У вересні 1862 року Авраам Лінкольн видає два накази, відомі як Прокламація про звільнення рабів. Декларація про скасування рабства в усіх штатах була опублікована у газетах, а також надрукована окремими випусками. І хоча вона стосувалася територій, які США не контролювали на момент видачі документу, проте після перемоги в Громадянській війні саме завдяки цьому документу тисячі людей отримали свободу. Також Прокламація пізніше лягла в основу 13 поправки до Конституції США (від 1865 року), якою заборнялося рабство і будь-яка примусова праця.
30 грудня 1862 президентом була підписана «Прокламація про звільнення», і перший же день нового 1863 року ознаменувався набуттям декларації законної чинності.
Авраам Лінкольн виступав проти розширення рабства на нові території, й став одним із ініціаторів створення республіканської партії, від якої і був обраний у президенти країни.
“Я переконаний, що Біблія є найкращим подарунком, яким Бог коли-небудь наділив людину. Все найкраще від Спасителя світу передається нам через цю книгу” (Авраам Лінкольн)
Запозичив ідею свободи американський президент безперечно з християнства. Він про це говорив прямо: “Наша опора полягає в любові до свободи, яку посадив Бог на наших лонах. Наш захист полягає в збереженні духу, який дарує свободу як спадщину всіх людей, скрізь і у всіх краях. Якщо знищиш цей дух, то посадиш насіння деспотії вколо власних дверей”.
Ще 29 років тому у грудні 1833 року було засноване Американське товариство з боротьби з рабством (American Anti-Slavery Society), діяльність якого була жорстко сприйнята у суспільстві.
Конвенція складалася з 62 делегатів, 21 з котрих належали до спільноти квакерів (протестантська конфесія у християнстві).
У статуті організації засуджувався інститут рабства, а рабовласників звинувачували у гріху «викрадення людини». Декларація закликала негайно скасувати рабство і критикувала діяльність Американського товариства колонізації. Товариство з боротьби з рабством було пацифістським, і підписанти декларації були згодні, якщо це необхідно, померти як мученики.
Хоча рух мав свої труднощі і не одразу давав позитивні результати, все ж американське суспільство вже стояло на шляху до подолання такого ганебного явища, як рабство. Серед відомих аболіціоністів-християн були проповідник релігійної громади квакерів Джон Вулмен, колишній капітан корабля, на якому перевозили рабів, а після покаяння англіканський священик і автор гімну «Чудова Благодать» Джон Ньютон, засновник «Підпільної залізниці», який зумів врятувати з рабства близько 800 рабів, старійшина пресвітеріанської церкви Вільям Стіл, англійський парламентарій і борець за скасування рабства, євангельський християнин Вільям Вілберфорс та інші.
За матеріалами www.c4u.org.ua