Пісні полярних китів записали вчені
Ви знали, що горбаті кити співають? Але, виявляється, що репертуар їхніх братів – полярних китів – може бути набагато соліднішим. Під арктичним морським льодом, за завісою січневої полярної ночі, саме ці кити найбільше люблять співати.
Вивчення популяції полярних китів біля архіпелагу Шпіцберген показало, що їхні музичні шедеври можуть бути такими ж різнобарвними, як і пісні птахів. Якщо це справді так, то вони є унікальними серед китів, а, можливо, і навіть ссавців загалом.
Впродовж трьох років кити у районі Шпіцбергену “виголосили” 184 унікальних пісень. Зусилля вокалістів фіксували щороку протягом 24 години на добу більшу частину зими.
“Ми дізналися, що в алфавіті полярних китів є тисячі букв”, – розповідає Кейт Стаффорд, провідна авторка дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the Royal Society.
“Я думаю, що пісні горбатих китів – як класична музика. Вони дуже впорядковані. І можуть тривати 20-30 хвилин. Індивідуальна ж пісня може тривати від 45 секунд до 2 хвилин, але вони повторюватимуть її знову і знову”, – додала вона.
Відомо, що горбаті кити виконують схожі пісні протягом одного сезону. А от у полярних китів той самий тип пісень триває лише кілька годин або днів, а потім змінюється.
Їхні складні пісні – дуже незвичні, адже більшість ссавців видають чіткі, повторювані звуки, які не варіюються. Хоча про популяцію полярних китів відомо небагато, науковці вважають, що особини чоловічої статі співають під час сезону розмноження.
Завдяки здатності пробиватися крізь лід товщиною до півметра, і потенційною тривалістю життя у 200 років, полярні кити здаються нездоланними. Тим не менше, через їхній жир, шар якого найтовстіший серед усіх видів китів, на їхню популяцію біля Шпіцбергену ведуть комерційне полювання ще з XVII століття. Через зменшення їх чисельності та суворі умови їх природного середовища, ці тварини погано вивчені й лишаються загадковими.
Інші групи полярних китів, наприклад із Західної Арктики, вивчені краще завдяки знанням корінних мешканців Аляски, пояснює професор Стаффорд. Втім, загалом ми знаємо про них “відносно мало”, додає вона.
Про те, чи співають окремі особини ту саму пісню протягом всього життя, чи змінюють “репертуар” від сезону до сезону, поки що невідомо. Причини такого розмаїття звуків у цій популяції також ще не визначені.
Науковцям не вдалося порахувати групу китів у районі Шпіцбергену за допомогою записів гідрофона. Але попередні дослідження в регіоні свідчать, що тамтешня популяція – щонайменше 343 кити.
Тепер науковці мають акустично відстежити окремих особин і дізнатись більше про їхній вокал, вважає професор Стаффорд. “Це – таємниця, яку буде важко розкрити”, – каже вона. “Але сама здатність підслухувати під льодом у цьому віддаленому місці вже надихає”, – сказала вона.