Як остання стаття Стівена Хокінга зробила існування надприродного Творця більш правдоподібним

Факти про наш всесвіт, що виявили вчені за останні 40 років, справді дивують, адже цифри її фундаментальної фізики саме такі, якими вони мають бути для забезпечення можливості життя.

Тож виникла підстава вважати, що “надтонке налаштування” законів фізики може сприйматися, як вагомий доказ існування Бога. Однак у своїй книзі “Вищий задум” в 2010 році Стівен Хокінг намагався обгрунтуватити  природне пояснення цього феномену. Так з’явилась так звана гіпотеза мультивсесвіту. Відповідно до неї, всесвіт, в якому ми живемо, – це просто один з величезної, а можливо і нескінченної, кількості всесвітів. Це припущення дає можливість говорити про велику кількість варіацій, одна з яких, за теорією випадковості, і отримує шанс мати тонко налаштовані закони. Однак це припущення призвело до появи багатьох нових нерозв’язних проблем, що пов’язано з тим, що кількість цих гіпотетичних всесвітів є необмеженною. Тому у своїй заключній статті “Плавний вихід з вічної інфляції?” Хокінг і його співавтор Томас Хертог були змушені сформулювали суворі обмеження їх кількості, а також визнати, що, скоріш за все, вони мають бути схожі.

Та чим менше різноманітності серед гіпотетичних всесвітів, тим менше ця гіпотеза здатна пояснити появу тонкого налаштування. А якщо у всіх них однакові закони, як припускають тепер Хокінг і Хертог, то проблема пояснення цього феномену постає ще з більшою силою. Адже, тепер нам невідомо, чому тонко налаштовані й усі ці “інші всесвіти”. Тож твердження про існування надприродного Творця лишається безальтернативним.