Єврейський «дракон»
Єврейське слово «Фаннін» позначає представників досить різноманітною групи видів плазунів і є найбільш точним староєврейською еквівалентом як давньогрецького слова «дракон», так і сучасного «динозавр».
У давньогрецькій версії Старого Завіту, що отримала назву Септуагінта, слово «Фаннін» завжди перекладається як «дракон» – саме так його ідентифікували масорети у III в. до Р.Х. подібний підхід
Тож до того, як еволюційні ідеї заволоділи умами богословів, уявлення про одночасне існування людей і драконів не викликали у перекладачів жодних проблем. Так, в англійському Перекладі короля Якова, виконаному задовго до появи теорії Дарвіна в 1611 році, Фаннін був переведений як дракон 22 рази, але 3 рази – як змій, 3 рази – як кит і один раз – як морське чудовисько. Та більш сучасні переклади Біблії зітнулися з світоглядними труднощами у інтерпретації цієї тварини. Так вже в російській Синодальному (1876 г.), який співпав за часом з бурхливим поширенням ідей дарвінізму, Фаннін залишається драконом лише п’ять разів (Неєм 2:13; Втор 32:33; Пс 43:20, 90.13; Єр 51.34); Та чотири рази стає змієм (4Цар 18: 4; Пс 73:13; Притч 23:32; Іс 27: 1); тричі – морським чудовиськом (Іов 7:12; Іс 27: 1; Єз 32: 2); двічі – крокодилом (Іс 51: 9; Єз 29: 3) і великою рибою (Бут 1:21; Пс 148: 7) і навіть один раз – гієною (Іс 13:22). В інших же одинадцяти випадках він несподівано перетворився на шакала.
Та з наведених в Біблії характеристик ми можемо бачити, що Фаннін є чимось потужним і страхітливим. Вони бувають як тваринами, що згинаються, так і тими, що прямо біжать. Деякі з них живуть у воді, деякі – в пустелі, а інші люблять заселяти кинуті міста. Багато з них можуть видавати гучні звуки – хрип, виття, ревіння; окремі мають гарний нюх. Цікаво відзначити, що слово ФАН-нін не тільки має спільний корінь зі словом левіа-ФАН, що ймовірно являє собою особливу та найбільш велику різновидність цієї тварини. Існують також і отруйні різновиди Фаннін, причому за силою їх отрута порівняємо з отрутою змії.
У загальній же складності під різними іменами – бегемот, левіафан, Рахав, сараф, – ці динозаври згадані в 14 книгах Старого Завіту більше 50 разів. Причому, з текстів випливає, що багато біблійних авторів не тільки знали про існування цих динозаврів, але й бачили їх на власні очі.