Чужі нестерпні таргани та власні милі комашки. Що робити з недоліками?

Чим більше в людині доброго, тим менше злого вона помічає в інших. І навпаки. Нерідко чую репліки в чийсь бік: “він так хамить”, “вона дуже ображається”, “як можна бути таким недолугим?”, “чого вона не вітається зі мною?” тощо.  І починається перемивання чужих кісток із такими “благими намірами” змінити щось у комусь… Аж “руки чешуться”, бо ж то, мовляв, нестерпні таргани, які заважають жити моїм милим комашкам! 

Людину, яка помічає недоліки тільки в інших і ревно бажає виправити їх, Біблія словами Христа змальовує так:

“Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого! Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий”. (Вiд Луки 6:42-43)

“Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна”, – влучно пише відома українська письменниця та поетеса Ліна Костенко.

Тож якщо стрімке бажання поміняти інших людей ми виявляємо в собі, то сприймаймо це за сигнал: щось “не так” – у нас, варто розпочати з себе! Зачіпають чужі “таргани”? Пора побороти свої!

Читати також: Джерело зміненого життя