Дружба: школа чеснот і вад
З чого починається дружба? Можливо, з усмішки, як співається в пісні? Чи зі взаєморозуміння, спільних інтересів і цілей? Пригадуєте, як у дитинстві хтось чи ми пропонували комусь дружити, і звучало зустрічне питання: “а проти кого дружим?”. Дружба розглядалася як команда “за щось” чи “проти когось”. Які ж закономірності в цьому явищі спостеріг і занотував відомий християнський письменник Клайв Льюїс у своїй книзі “Любов”, – у тексті нижче.
“Дружба народжується, коли одна людина каже іншій: ” І ти теж? А я думав, я один/одна …”. Але загальна для них точка зору не обов’язково повинна бути доброю. Вони можуть заснувати мистецтво, філософію, віру; можуть влаштувати тортури або людські жертвоприношення.
Майже всі ми підлітками випробували двозначність таких хвилин. Як раділи ми, зустрівши хлопчика, який любив того ж самого поета! Туманні почуття набували ясності, і ми пишалися тим, чого раніше соромилися. Раділи ми й тому, хто страждав нашою таємною вадою. Тут теж виникали і ясність, і гордість. Навіть зараз всі ми знаємо, як приємно розділити з ким-небудь ненависть або злобу. Коли ти один у чужому середовищі, ти соромишся, а часом сумніваєшся. Але варто тобі знайти друга, і за півгодини – ні, за десять хвилин – погляди твої стануть непорушними. Тисячі противників не зможуть тебе збити.
Всі ми хочемо, щоб нас судили “рівні нам”. Вони і тільки вони розуміють нас і застосовують вірні мірки. Їхню похвалу ми цінуємо, хули – боїмося. Крихітні громади перших християн вижили тому, що були глухі до голосу “світу цього”. Але злочинці, маніяки, педерасти виживають за тієї ж самої причини: вони не чують “зовнішніх” – цих лицемірів, черні, міщан, ханжів тощо. Ось чому начальство не любить дружби. Кожна дружба – зрада, навіть бунт. Бунт мудреців проти вульгарності або бунт пошляків проти мудрості; бунт художників проти уродства або бунт шарлатанів проти здорового смаку; бунт добрих людей проти поганого середовища або бунт поганих проти доброго. В кожному окремому випадку дружба творить державу в державі, потенційний оплот опору.
Друзями важче керувати, важче схилити їх до добра, чи до зла. Якщо влада розпропагандує нас або просто позбавить нас приватного життя і вільного часу і створить світ, де всі – соратники, а друзів немає, ми попередимо чимало небезпек і втратимо найсильніший захист від повного рабства. І все ж, небезпеки ці реальні. Дружба – школа чеснот і школа вад. Добру людину вона поліпшить, погану – погіршить”.
Клайв Льюїс, “Любов”