ЛЮБОВ НЕ ПЕРЕСТАЄ: НА ТРИДЦЯТИРІЧЧЯ НАШОГО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Ми йшли разом, іноді обставини намагалися наші руки розімкнути… тоді ми трималися ще сильніше. Іноді ми переставали розуміти одне одного… І тоді ми зупинялися, щоби заглиблювати щирість спілкування. Були різні часи, але непохитна любов допомагала долати нам усі перешкоди…

Не було грошей – і ми терпіли. Не було сил – і ми підтримували одне одного, так сповнюючись нових сил. Народжувалися діти – і ми стомлені, але щасливі, чергували ночами. Хтось із нас робив помилку, а інший із довготерпінням його виправляв. У нас різні хобі, проте ми навчилися підтримувати навіть те, що нам не цікаво, але важливе для іншого. На деякі речі у нас різні погляди, але і їх ми навчилися поважати, даючи простір свободі.
Ми навчилися цінувати різницю одне одного – і так стали командою. Навчилися, коли хтось із нас стомлювався, брати обов’язки іншого – і так зберігали рівновагу. Навчились і говорити, і мовчати, триматись одне одного і в часи радості, і в скорботі. Ми, двоє різних людей, з Божою допомогою, стали одним і це була довга, але дуже щаслива дорога. Ми продовжуємо іти, міцно тримаючись за руки, розуміючи, що стали одне одному найважливішою та найдорожчою людиною. Дякуємо Богові за ту мить, коли ми побачили одне одного й закохалися. Славимо Творця за кожну мить наших стосунків, з яких склалися ці 30 років.