Микола Кулеба: Новий проєкт розпорядження уряду загрожує реформі інтернатів
В офіс Уповноваженого Президента з прав дитини на погодження надійшов проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України, прийняття якого зупинить реформу інтернатів та поверне нас до радянського минулого.
Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Микола Кулеба.
Для мене це означає, що бажання Уряду залишити все, як було раніше, замість того, щоб спрямувати зусилля на розвиток доступних освітніх, медичних і соціальних послуг, зміцнення і збереження сім`ї для дитини. Тобто, є проблема в родині з дитиною (немає доступної послуги, бідність, небажання виховувати дитину тощо) – вези дитину в інтернат!
Що ж пропонує Мінсоцполітики?
Насамперед “відтермінувати” до 2026 року припинення влаштування до інтернатів дітей віком до 3-х років, що було передбачено стратегією до 2020, як один із ключових пріоритетів. Саме на дітей цього віку інституційний догляд впливає найбільш травматично, про що говорять численні дослідження. В Україні у 2019 році 1 639 дітей віком до 3-х років були влаштовані в інтернати. Але держава має достатньо ресурсу, щоб створити належні умови для цих дітей і не допустити потрапляння їх в заклади.
Крім іншого, розпорядженням виключаються із реформи 70% інтернатних закладів системи освіти – це спеціальні та спеціалізовані заклади, у складі яких є пансіон. Що це означає? Фактично, реформа звужується лише до будинків дитини (реформу яких відтерміновують до 2026 року), дитячих будинків-інтернатів системи соціального захисту (для дітей з важкими формами інвалідності) та дитячих будинків системи освіти (в яких станом на 01.01.2020 залишилось 1 057 дітей, що є менш ніж 1% від загальної чисельності дітей в інтернатах).
На жаль, окремі депутати всупереч рекомендаціям Комітету ООН з прав дитини, у яких інституційне розміщення дітей допускається лише у якості крайнього заходу і тільки, якщо це відповідає найкращим інтересам дитини, борються за систему інтернатів з цілодобовим перебуванням в них дітей, вважаючи прийнятним розлучення дитини з батьками.
Мені було б зрозуміло, якби ці депутати, діючи у найкращих інтересах дитини, разом з
Міністерство соціальної політики України Міністерство освіти і науки Україниспрямували свої зусилля на зміцнення спроможності системи захисту дітей, щоб спеціальна освіта стала доступною для дитини не шляхом поміщення її в інтернат/пансіон на проживання, а шляхом підвезення дитини до закладу, розвитком інклюзивної освіти, фінансування послуг асистента дитини, харчування дітей, реабілітаційних послуг, запровадження субвенції з державного бюджету на фахівців з соціальної роботи в громадах. (Микола Кулеба)
Уповноважений у своєму дописі наводить приклад того, як важко живеться дітям в інтернатах. Він згадує історію Кирила Невдохи, випускника спеціальної школи-інтернату, який неодноразово говорив, що отримав вирок долі – 10 років перебування у спеціальній школі-інтернаті. «Я пройшов «кола пекла», щоб мати право аж у 20 років здобувати повну загальну середню освіту в звичайній групі», – розповідає Кирило.
Далі у тексті наводиться статистика того скільки дітей знаходяться в інтернатних закладах сьогодні. Так, станом на 1.01.2020 року в 286 спеціальних закладах освіти перебувало 34 947 дітей, з яких 20 837 там не лише навчалися, а й проживали. У 79 закладах спеціалізованої освіти знаходилося 22 273 дитини, з них 13 611 там проживали.
Уповноважений запевнив, що реформа не має на меті ліквідувати заклади спеціальної освіти. Ті, хто говорить, що стратегія покликана знищити такі заклади – маніпулюють. За реформою, заклад освіти бере на себе функцію утримання, догляду і виховання. Майбутнє інтернатів за стратегією – це перетворення їх на школи без цілодобового утримання дітей. Так, як це відбулося в усіх цивілізованих країнах.
Зміни до стратегії, які пропонує Мінсоцполітики, фактично повертають нас у радянське минуле, коли у дитини з інвалідністю не було іншого вибору, як жити в інтернаті, без батьків, та бути ізольованою від суспільства. Ці зміни також стануть сигналом для новостворених територіальних громад, що послуги вже можна не розвивати, а, як і раніше, просто направляти дітей в інтернати. (Микола Кулеба)
Також у зв’язку з децентралізацією почалося звільнення працівників служб у справах дітей в ліквідованих районах. Це ще одна загроза, яка потребує негайної реакції уряду.
Уповноважений звертається до Кабінету Міністрів України та Міністерcтва соціальної політики України, з проханням захистити дітей України, адже такі дії уряду можна розцінити, як небажання діяти в інтересах дитини. Це – руйнація системи захисту прав дитини.