Притча про терпіння

Жив-був юнак із складним характером. Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду щоразу, коли той втратить терпіння або посвариться з кимось.
Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду. Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня на день. Зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті, наступив той день, коли юнак не забив жодного цвяха у ворота саду.

Прийшов він до батька і поділився з ним цією новиною. Тоді батько сказав юнаку виймати один цвях із воріт щоразу, коли він не втратить терпіння. Настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув усі цвяхи.

Батько підвів сина до садових воріт, і сказав:

«Сину, ти чудово себе вів, але подивись, скільки дірок залишилось у воротах. Вони ніколи вже не будуть такими, як раніше. Коли ти з кимось сваришся, і говориш тій людині неприємні речі, то залишаєш їй рани як у тих воротах. Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишиться рана. І буде неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення. Рана залишиться. 

Рана, нанесена словами, так само спричиняє біль, як і фізичний». 

Любов довготерпить. Коли наше серце сповнене любов‘ю, то й терпіння та довготерпіння стають можливими для нашого характеру! Що думаєте?

Читати також: Любов терпелива: Як зберегти мир та спокій у домі