Його дідуся стратили, а на тренуваннях літали гранати: історія Луки Модрича – кращого гравця світу

Становлення Луки Модрича в якості найкращого футболіста планети 2018 року відбувалося через важкі випробування. 

У 1985 році в родині Стіпе Модрича і Радойкі Добудже народився первісток, якого назвали на честь дідуся, батька Стіпе, Лукою. Вони жили в маленькому селі під назвою Модричі на північному сході від Задара. Батьки цілими днями працювали на текстильній фабриці, а маленький Лука виховувався дідусем, часто допомагав йому – пас кіз … До тих пір, поки в Югославію не прийшла війна.Багато жителів села в паніці ховалися в лісі. Ті, хто залишився вдома, допомагали їм. Лука Модріч-старший одного разу приніс їжу тим, які ховалися, а потім пішов назад додому, випустити на пасовище корів і кіз. Але так і не повернувся. У 2011 році в одному з хорватських судів відбулося слухання, на якому судили двох членів поліції САО Країна – самопроголошеного сербського автономного краю. Дордже Єліч та Богдан Гагіч були причетні до вбивства сімох мирних жителів. Один зі свідків, який ховався в лісі, бачив дідуся Луку Модрича, який йшов додому, а через кілька миттєвостей, коли чоловік уже зник з його виду, почув звук автомобіля, що їде, крики людини і кілька пострілів. На наступний день Луку Модрича знайшли мертвим з декількома вогнепальними пораненнями в спину.

Його онук разом із батьками тікали. Будинок Модрича був спалений дотла.

 Стіпе привіз родину на південь, де наступні сім років прожив в готелі нині курортного міста Задар, яка тоді слугувала домівкою для біженців. Батько відправився на війну, а маленький Лука знайшов спосіб відволіктися від жахливих буднів у футболі. В готелі проживало багато дітей і, як пізніше зізнавався футболіст, батьки робили все можливе, щоби вони якомога менше думали про війну.

Перші кроки у футболі Модрич робив на стоянці перед готелем. Спочатку у нього не було навіть м’яча, і він часто бив ногою саморобну кульку з паперу. “Це був хлопчик, який весь день проводив із м’ячем біля стоянки готелю”, – розповідав президент НК «Задар» Йосип Байло. – “Він був дуже худим і маленьким як для свого віку, але одразу було видно, що у нього є щось особливе. Однак ніхто з нас навіть і не мріяв, що одного разу він виросте в того, ким є нині”.  У 1992 році хлопець пішов у школу і вступив до футбольної секції спортивної академії. Батько бачив потенціал у синові і, навіть не маючи великих грошей, робив усе, щоб син міг грати у футбол. Допомагав і рідний дядько. Першим тренером Модрича став Томіслав Бажич, який також виховав колишніх гравців збірної Хорватії Джовані Росо, Сашу Белановича і Дадо Пршо.

“Ми боялися увесь час. Це я пам’ятаю точно”, – розповідав нині покійний Бажич в інтерв’ю іспанському телебаченню. – “Тисячі гранат, які летіли з навколишніх пагорбів в ті роки. Деякі з них падали на наше тренувальне поле або поруч з ним, і ми тікали, щоби дістатися безпечного місця. Тоді футбол був нашим порятунком від реальності”.

Модріч часто називає Бажича своїм “футбольним батьком”. Колись тренер розповів історію, що у сім’ї Луки було настільки мало грошей, що батько зробив для сина щитки з дерева. Пізніше Лука заявив, що у нього були щитки із зображенням бразильця Роналдо. “Ну, може це були чужі щитки”, – говорив Бажич, коли йому нагадали про цю історію. У 15 років Модрич відправився на перегляд у сплітський фк «Хайдук», але там його «забракували». Причини ті ж самі – занадто маленький, дуже худий. Незабаром Томіслав Бажич запропонував варіант із загребським «Динамо». І ось там в юного футболіста повірили.

Коли Луці виповнилося 17 і в основний склад «Динамо» він ще не потрапляв, у клубі прийняли рішення відправити хлопця у Боснію у фк «Зрінськи». Там Лука виступав на правах оренди і виступав так, що отримав нагороду “Кращий гравець чемпіонату Боснії і Герцоговини”. У тому сезоні він забив 8 м’ячів в 22 матчах. “Якщо ви змогли заграти в Боснії – заграєте де завгодно”, – сказав одного разу Модрич.

Після повернення у «Динамо», на молодого півзахисника чекала ще одна оренда – у хорватський «Інтер» Запрешич. З новою командою Лука посів друге місце у чемпіонаті, тоді як «Динамо» стало лише сьомим. Тож не дивно, що перед наступним сезоном загребський гранд підписав із Лукою контракт на 10! років.

Втім, за «Динамо» Модрич відіграв всього 3 роки, після чого перебрався до Англії, в лондонський « Тоттенхем». На той момент 23-річний півзахисник провів вже більше 20-ти матчів за збірну Хорватії і зіграв на Євро-2008. У Лондоні Лука провів 4 сезони. В кінці свого перебування в таборі “шпор” він висловлював бажання перебратися в «Челсі», але президент «Тоттенхема» Деніель Леві не погоджувався на подібний трансфер. 

Хлопець не знітився і продовжував демонструвати чудову гру в АПЛ. І через деякий час Луку запримітив сам мадридський «Реал». Так хорват став «королем»!  Однак, після першого свого сезону в іспанській Примері, авторитетне видання Marca назвала трансфер Модрича найгіршим серед усіх літніх переходів у країні 2012 року. Та Лука продовжував працювати..

А вже через п’ять років, влітку 2018 року, на стадіоні Лужники у Москві, Модрич отримав нагороду найкращому гравцеві чемпіонату світу!

Будучи капітаном своєї маленької Хорватії досі худорлявий гравець вийшов до фіналу світової першості. Тоді, коли в неї ніхто не вірив.А трохи раніше у Києві, на НСК Олімпійському, він підняв над головою свій четвертий кубок Ліги чемпіонів! А у кнці вересня 2018 року Луку Модрича визнали найкращим гравцем світу!

Маленький, худенький хлопчик із бідної хорватської сім’ї, в шість років втратив улюбленого дідуся і пів дитинства прожив під загрозою бути розірваним гранатою, в якого не повірили в улюбленому клубі і який зумів порушити гегемонію Мессі та Роналду.. На життєвому шляху Луки Модрича було багато перешкод і важких моментів, але він зумів – він прийшов до своєї мрії..

 За матеріалами Football ua