Юрген Клопп: «Те, що я молився в церкві не робило з мене християнина»

Головний тренер англійського “Ліверпуля” налаштований тільки на перемогу..

Не симпатизувати Юргену надзвичайно важко. Навіть у моменти пікового стресу, за лічені години до головного матчу сезону з «Реалом», німецький тренер «Ліверпуля» у повному релаксі. Невимушені жарти та щира усмішка!  Журналісти зі всього світу, які битком забили конференц-зал «НСК Олімпійського», ледь не плачуть від сміху..

Для Юргена це буде перший фінал Ліги чемпіонів із «Ліверпулем» та другий у кар’єрі. У сезоні-2012/13 разом із дортмундською «Борусією» Клопп програв у найважливішому матчі «Баварії» – 1:2.«Дев’ять місяців тому, коли розпочинався наш шлях у цьому сезоні, ми вже були хорошою командою. Але зараз ми стали ще кращими. Кожен із нас мріяв потрапити у фінал, але добитися цього вдалося завдяки нашому духу. «Реал» може відчувати себе більш впевнено, але все вирішиться на полі. Ми добре проаналізували суперника і зробили свої висновки. До Києва ми приїхали за перемогою!

Найращі гравці у світі – ті, які вміють пожертвувати собою заради команди. У цьому квінтесенція футболу – робити один одного сильнішим. Ось за що я люблю цю гру. Такий закон діє і в житті. Допоможи своєму партнеру проявити його кращі якості, і він допоможе тобі зробити те ж саме. Ви обидва станете кращими й сильнішими.Я – християнин. Мені подобається бути протестантом, тому що наша церква залишає перед нами більше відкритих дверей, ніж церква, яка підвладна догмам. Віра в Бога дає мені силу і свободу. Скажете, це звучить парадоксально? Я так не думаю.. Моя бабуся завжди стежила за тим, щоб я помолився перед сном. Вона водила мене до церкви. При цьому сама засинала через хвилину після початку служби. Я не розумів, навіщо ми тоді ходимо до церкви?

Моїм вихованням займалася мама. Батько був комівояжером. Він приїжджав додому лише на вихідні. Поки його не було, мама, лаючи мене за черговий проступок, казала: «Що, якщо Бог бачить, як ти себе ведеш?» А потім додавала: «Повернеться батько, все йому розповім». Я дійсно боявся, що тато мені влаштує прочухана. Але так тривало недовго. Раптом я зрозумів, що батько завжди зайнятий. І коли він з’являвся вдома, мені достатньо було сказати йому: «Тато, ми з бабусею ходили до церкви». В якому б поганому настрої батько не був, після цих слів він вже не міг мене карати. «Те, що я молився в церкві не робило з мене християнина. Тільки через деякий час я це зрозумів. Як тільки мама і бабуся не намагалися тягнути мене у церкву. Своїми діями вони лише відвертали мене в інший бік. Допоки я не залишився один. Так я знайшов Бога. Кожен повинен сам це усвідомити..

Віра в Бога дає мені сили і свободу. А ще я все своє життя цікавлюся людьми. Напевно тому, що кожен із них унікальний..»