PR протестантського руху як засіб служіння
Свідоцтво навколишньому світу – одна з головних цінностей Церкви. Але для того щоб бути почутою та здійснювати більш ефективний вплив, вона просто зобов’язана входити в інформаційний контакт з цим світом, і намагатися бути сприйнятою в якомога ширших колах суспільства.
Багато євангельських громад ще добре пам’ятають дискримінаційне ставлення до християн, а особливо євангельських віруючих, з боку тоталітарної радяньщини. Цілеспрямована робота по створенню негативного іміджу протестантів була частиною державної політики комунізму. І він доклав чимало зусиль, щоб при слові «п’ятидесятник» чи «баптист» у масовій уяві виникав образ примітивного фанатика, схильного до неадекватної поведінки і асоціальних дій. І хоча Радянський Союз вже давно залишився у минулому, та посіви його атеїстичної пропаганди, що виставляють протестантів маргіналами і сектантами, продовжують своє життя у свідомості ще значної частини нашого суспільства і по нині. Тож не дивно, що і сьогодні євангельські громади стикаються з упередженістю і певною недовірою.
До того ж не секрет, що більшість євангельських християн притримуються принципу, що був заповіданий Христом: «Коли твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить права». Тому український соціум майже нічого не знає про соціальну та громадську роботу протестантів. А її справді багато. Адже християнство – це не тільки «розмови про Бога». Світ, в якому ми живемо, не є чужим і далеким для нашого Небесного Отця, що не погребував увійти в нього в особі Свого Сина Ісуса Христа. Тож політика, економіка, суспільне життя і благодійність – ці теми знову і знову зустрічаються на сторінках Святого Письма, що описує наше буття у всій його повноті. І християни активно долучаються до цих процесів. Та попри те, що розміри їх праці важко переоцінити, майже уся ця діяльність для широкого загалу залишається невідомою. І ця необізнаність аж ніяк не сприяє поширенню благої звістки.
Безумовно, принцип відмови від земної слави, про який говорив Син Божий, має панувати у середовищі християн і надалі. Та, з іншого боку, Його вчення наголошує і на іншій істині: «Нехай світло ваше світить людям, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли вашого Отця Небесного». Християни ніколи не були байдужі до соціальних проблем суспільства. Наркоманія і алкоголізм, злидні і злочинність, соціальна несправедливість та незахищеність завжди привертали їх увагу. Та крім допомоги людям, усі добрі справи, що робить Церква, мають ще й прославляти Ім’я того, хто на них її надихає. Крім того, «світло», яке бачитимуть люди, може й справді надати можливість зробити для них ще більше.
Однак наразі протестанти мають певні прогалини у побудові комунікації зі світськими засобами масової інформації. А християнський медійний ресурс орієнтований переважно на свою внутрішню аудиторію. І це сильно обмежує його потенційний вплив. Адже християнство завжди мало інформаційну місію. І, закликаючи відмежуватися від зла, що панує у світі, вчення Христа, водночас, закликає і висвітлювати з позиції цього відмежування ті процеси, що в ньому відбуваються. Отож інформативна позиція Церкви потребує певного перегляду. І деякі кроки в цьому напрямі вже зроблено.
Зокрема, мова йде про видання Альманаху «Протестанти надбання України», що вийшов у друк минулого року. Що являє собою цей проект? За змістом, це бюлетень, що містить аналітичну інформацію, присвячену громадській та соціальній роботі християн, яка викладена у легкому публіцистичному стилі. Основна його мета – надати суспільству можливість ознайомитись з діяльністю євангельського руху. Причому, мова йде саме про весь рух, а не деякі окремі конфесії. Новини та досягнення християн-протестантів висвітлюються саме з цієї позиції, і виходять з передумови не справляти враження нав’язливості. Видання насичено матеріалами інформативного характеру, і може бути корисним і для самих християн. Адже, ознайомившись з його змістом, багато християн перестануть відчувати комплекс меншовартості, зможуть мислити більш глибоко і масштабно, та надихнуться докладати ще більше зусиль у здійснені праці Христової. Тож такі проекти мають тільки примножуватись.