Час здачі не дає…
Так дивно. Дивно, що наше життя проходить без Христа, Який є Улаштовувач життя. Адже саме Він «налаштовує» життя кожного з нас.
Пам’ятаєте притчу про багача? У нього було все. І одного разу він сказав собі: «Ну, можна і відпочити, у мене от скільки грошей на рахунку! Навіть онукам вистачить. Усе гаразд, жодних проблем!» І тут – бах! – грім серед ясного неба, раптовий землетрус, усе навколо рушиться, і Бог каже йому: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?» (Лк. 12:20).
Без твого дозволу – заберуть, і усе. Душа рушить у дорогу, і жодних там: «Можливо, спочатку обговоримо? Можливо, домовимося?» Усе, кінець. І кінець раптовий, несподіваний.
Мчиш із швидкістю 250 кілометрів на годину, і раптом перед тобою з’являється стіна чи скеля, і от ти вже в паніці, не знаєш, як бути, кричиш: «Боже, зачекай! У мене стільки планів! Влітку я їду до моря, наступного року купую будинок, а ще мені треба поміняти машину – у мене плани, плани, плани!..»
А Бог, Який так несподівано з’явився на твоєму шляху, каже у відповідь: «Так, у тебе плани. Але ти все плануєш без Мене. Адже це Я дав тобі життя, хоча ти не просив Мене про це. Не ти просив, не ти захотів, тебе взагалі тоді не було на світі, – це зробив Я. І ніхто не запитував тебе, хочеш ти з’явитися на світ або ні. Отже жодної абсолютної свободи дій у тебе немає. І так само, як ти не сам вирішив, коли народитися, не тобі вирішувати і коли помирати».
Ми хочемо так багато встигнути, стільки усього плануємо. Як радять іноді: «Уяви, уяви собі, що це вже є, і все збудеться». І ми уявляємо, мріємо, плануємо, але Бог не входить у наші мрії і плани.
Ми не кажемо: «Господи, а як Ти хочеш? Господи, зроби так, щоб я розумів це, зціли мене від егоїзму, зроби так, щоб я полюбив Тебе, ближніх, полюбив по-справжньому самого себе. Навчи любити і правильно приймати те, що мені посилається. Є гроші? Тоді можна подумати не лише про своїх, але і чужих дітей, подумати про їхні потреби, про майбутнє, яке чекає тих, у кого немає грошей, у кого ті чи інші труднощі. Подумати про Тебе, подякувати Тобі, а не прагнути до задоволення тільки своїх бажань і потреб».
Егоїзм багача з притчі був скрушений одним словом. В одну мить цій людині показали, наскільки нікчемні і нездійсненні усі її плани без Бога.
Автор: архімандрит Андрій Конос
Не витрачай час даремно, це матеріал, з якого зроблене життя
(Звіяні вітром)
Вже пізно повертатись назад, щоб все правильно почати. Але ще не пізно йти далі, щоб все правильно закінчити.
Віддаю усі свої “завтра” в Твої надійні руки. Знаю, Господи, що ти попіклуєшся про мене.
Час здачі не дає. На що витратите, те й отримаєте.
