Чому Песах і Пасха святкується в різний час
Іноді святкування Песаха і Пасхи збігаються, а іноді між ними різниця в кілька тижнів або ж навіть місяць, як це сталось у 2021 році. Чому так? Якщо Ісус помер на Песах, чому християнська церква відзначає Його смерть і воскресіння в інший час? Чому ці свята розділилися? Відповіді у дослідженні, опублікованному на порталі ieshua.org
Як був встановлений день Песаха
Єврейський календар, в якому встановлені свята, відрізняється від західного календаря. Це не суто місячний календар, але кожен молодик (перша чверть, коли диск Місяця починає рости) означає новий єврейський місяць або “Рош Ходеш”, що значить “глава місяця”.
Песах завжди випадає на середину єврейського місяця Нісан – в повний місяць. Бог каже, що “Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року” (Вих. 12:2). Західний календар, з іншого боку, не слідує буквально за рухом Місяця, тому цикл єврейського календаря відрізняється.
Більш того, процес точного визначення дат по Місяцю не простий. Іноді єврейські свята святкуються двічі, коли є розбіжність щодо точного дня, просто про всяк випадок! У стародавні часи необхідно було уважно спостерігати за небом, після чого єврейським громадам всюди надсилалося повідомлення – за допомогою сигналів і посланців. Але це був не бездоганний метод, були негідники, які свідомо запалювали сигнальні вогні в неправильний час, щоб заплутати і розлютити єврейський народ. Встановлення дати перетворилося в боротьбу за владу в єврейській діаспорі.
Як відбувся поділ
У перші століття після воскресіння Ісуса, перші учні постійно згадували про Його смерть і воскресіння кожен Песах, тоді, коли це і сталося. І це вірно, тому що Песах був встановлений як пророцтво про жертву Месії. Песах сповнений символікою, яка вказує на Ісуса і те, як Його смерть і кров дарують нам свободу, змушуючи смерть “пройти повз” нас, як і повз вірних ізраїльтян, які помазали кров’ю агнця свої двері.
Але з роками місіанська спільнота ставала все більш і більш неєврейською. Так, у I тисячолітті неєврейським лідерам набридло зв’язуватися з раввинистичною владою і залежати від них у визначенні точної дати, щоб відзначити цю важливу подію. Відносини між єврейською громадою і християнами на той час дуже погіршилися, і з обох боків було дуже багато ворожості. Тому церковні лідери вирішили на Нікейському соборі в 325 році взяти справу в свої руки:
“Було проголошено, що негідно в найсвятішому з усіх свят слідувати звичаям євреїв, чиї руки заплямовані найстрашнішим з злочинів і чий розум засліплений. Відкидаючи їхній звичай, ми можемо передати нашим нащадкам законний спосіб святкування Пасхи. Ми не повинні мати нічого спільного з євреями, тому що Спаситель показав нам інший шлях. Ми бажаємо, дорогі брати, відокремити себе від поганого товариства юдеїв” (З листа імператора всім присутнім на Соборі: Євсевій,”Життя Костянтина”, книга III, 18-20).
Нікейський Собою ухвалив, що християни будуть святкувати окреме свято в перший молодик після весняного рівнодення (21 березня за Григоріанським календарем), щоб усвідомлено відокремитися від народу Ізраїлю.
Слово Easter (англ. Великдень) не згадується в Біблії жодного разу. Лише у Біблії короля Якова (один з найпоширеніших англ. перекладів Біблії, 1611 року) помилково слово Пасха (арамейський варіант слова Песах) перекладено як Easter (Діяння Апостолів 12:4).
Англійське слово Easter походить від Остари, богині весни, і було взято для назви нового свята на честь смерті і воскресіння Ісуса, що явно не було Песахом.
Наслідки і ситуація сьогодні
Сумно, що між двома громадами виникла така ворожість, яка привела до відриву послідовників Ісуса від коренів дерева, до якого вони були щеплені. Вони вирішили відокремитися не тільки від народу Ізраїлю, але і від Божих свят, які були спеціально створені для того, щоб нам краще зрозуміти Божий план спокути. Песах був Божої ініціативою, і Він відтворив суть Божого плану. На жаль, Нікейський Собор вирішив від імені всіх християн, що Песах більше не має до них ніякого відношення.
Не тільки християни відрізали себе від коренів своєї віри, своєї спадщини, Божих свят, закладених у їхній власній Біблії, але і послання про Ісуса стало все більш і більш туманним і чужим для єврейського народу. Церква стала чужою, неєврейською, забороненою зоною для євреїв.
На жаль, більшу частину історії церкви єврейський народ піддавався переслідуванням, тортурам і вбивствам тільки за те, що вони – євреї. Особливо це відбувалося на Великдень, коли розлючені юрби лютували проти тих, кого вони вважали “вбивцями Христа”.
Євреї і неєвреї, зібрані разом в Ієшуа
Між народом Ізраїлю і християнською Церквою є великий інформаційний провал. Але ми живемо в приголомшливий час, і за останнє сторіччя були зроблені колосальні кроки з лікування цього розриву.
За останні 19 років до віри в Ієшуа як Месію прийшло більше євреїв, ніж за останні 19 століть разом узятих! І все більше віруючих неєвреїв цікавляться єврейськими основами своєї віри. Багато церков проводять пасхальний Седер, під час якого розповідають більше про свято. Зросло розуміння народу Ізраїлю, оскільки Біблія за останні кілька століть стала активно перекладатися і друкуватися.
Нам судилося стати “однією новою людиною” в Месії, і це мета, до якої Бог безсумнівно приведе нас. У Його Сина, Ісуса, буде тільки одна наречена, не дві! Важливо пам’ятати, що означає смерть Ісуса і Його воскресіння. Павло переконує нас в Посланні до Колосян:
“І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті! Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це тінь майбутнього, а тіло Христове” (Колосян 2:13-17).