Як не розчаруватися в Бозі?
Не кожен замислюється над подібним питанням, але як бути у випадку, коли все ж таки наздоганяють подібні думки?
Давайте засвоїмо заголовне правило кожного послідовника Христа: жодна обставина не повинна гасити вірність Божого характеру в нас.
Адже жоден наш вчинок не змусив Христа любити нас менше, то чому ж тоді нам втрачати в Ньому вірність? Довіра – це постійне спілкування?
Тільки повністю відкрившись перед Богом, ми отримуємо цю заповітну довіру. Саме шляхом комунікації набувається той дорогоцінний зв’язок підтримки та опори. За відсутності цього надважливого «конекту», ми стикаємося з різного роду сумнівами.
«Наблизьтесь до Бога, і Він наблизиться до вас» (Якова 4:8).
Та невже ми готові захоплюватися Богом лише у сприятливі моменти нашої буденності, а під час скорбот одразу ж беремося розчаровуватись та зневірюватись?
У такому випадку сіль християнина, перестане надавати смаку тої надії та вірності нашому світові.
«Так нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Матвія 5:16).Пам’ятаймо, що випробування та труднощі мають і мету, і винагороду. Вони сприяють розвитку благочестивого характеру та терпіння. Це є частиною процесу освячення, зосередження на Божих цілях і підготовки до життя в Його славі. Фокусуючись саме на цій філософії, розчарування та скорботи змінюватимуться на слухняність та довіру.
«Все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, – в Ісусі Христі», (Филип’янам 4:13)