Як зустрічати Різдво під час війни

Християни напередодні Різдва мають особливий час підготування до цього свята. Період, який триває чотири тижні, називається Адвент. Але як у радості очікувати свята, коли навколо горе, сльози та біда… Що ж таке Адвент, які його традиції та як очікувати свята під час війни.

З цим часом пов’язані численні традиції та домашні звичаї, що мають символічний сенс, як-от, адвентовий вінок. Латинське слово “адвент” (adventus) у античному Римі означало офіційний приїзд і відвідини урядовця після його призначення на посаду. Цей термін також вживали тоді, коли кесар вступав на трон.

У християнстві термін “адвент” став класичним визначенням пришестя Христа: як першого у Втіленні, так і другого — у небесній славі наприкінці світу. Щодня впродовж цих чотирьох тижнів у храмах відбуваються меси – церковні служіння. А храми та будинку прикрашають вінком з чотирма свічками.

Що означає вінок з чотирма свічками?

Свічки є особливим символом Адвенту. Перед вівтарем у храмі можна побачити вінок з ялинкових гілок, на яких стоять чотири свічки. Кожна з них має своє значення і запалюється по черзі, у кожну наступну неділю Адвенту. Чотири свічки Адвенту символізують чотири тижні очікування і вказують на найважливіші етапи в Історії спасіння.

• “Свічка пророка” (Свіча Надії) запалюється в I неділю Адвенту. Символізує пророків, які заповідали прихід Месії.  У Ньому ми маємо надію, особливо у такий важкий час для кожного з нас. Нехай Його світло зігріває кожне серце, кожну оселю, і проганяє будь-яку темряву навколо нас, даруючи надію.
• “Свічка Вифлеєма” (Свіча Миру) запалюється в II неділю Адвенту на пам’ять про місце, у якому народився Спаситель. В родинному  колі запалюється друга свічка – Вифлеємська, у спогад про мандрівку Марії та Йосипа до Вифлеєму, де Діва народила Христа. Її називать свічкою Миру, тому що серце людини знаходить мир з Богом та із самим собою. В книзі пророка Ісаї (9:6) про цю подію здавна, ще до Різдва Христового, написано: “Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь МИРУ”. Сьогодні наш український народ в очікуванні Миру, наближаючи його і фізично – ціною життя та неймовірних зусиль, і духовно – через молитви і справи милосердя наближаючи силу Царства Божого у місця небезпеки, плачу і руйнувань.
• “Свічка пастухів” (Свіча Радості) запалюється в III неділю Адвенту і нагадує про пастухів, які першими побачили Ісуса та оголосили світові “радісну новину”. Ця неділя називається Gaudete (радійте), отож третя свічка зазвичай рожевого кольору (або принаймні іншого, ніж решта три). Ми згадуємо біблійну історію про те, як пастухам у полі явився Янгол і сповістив радісну новину, що у Віфлеємі народився Спаситель. Вони повірили, пішли туди і знайшли Марію з Немовлям. Біблія не пише про те, як довго вони Його шукали без карти та інтернету, чи втомилися, чи сумнівалися на цьому шляху, але знайшли і це була велика Радість! Чи має сьогодні ця історія якесь значення? Почувши звістку про шлях спасіння, можна їй повірити, а можна й не повірити. Повіривши – людина сповнюється надії та радості і змінює траєкторію свого життя у напрямі до Спасителя, як ті пастухи у давнину. Сьогодні народ України як ніколи змінився, серед усіх бід очевидними є неймовірні дух і воля наших людей, воїнів, ніби янголи збагачують їх силою, терпінням, ресурсами. І ми віримо, що Господь з нами, війна скінчиться, Україна переможе.
• “Свічка ангелів” (Свіча Любові) запалюється у IV неділю Адвенту. Символізує ангелів, які об’явилися пастухам у вифлеємській печері, проголошуючи їм народження Дитятка. Янгольську свічку, яка символізує ту частину давніх біблійних пророцтв, які ще не здійснилися, але яких очікують християни – це друге пришестя Ісуса Христа. У Писанні згадуються різні знамення цієї здавалось би містичної події, і науковці навіть намагаються розтлумачити цю таємницю і встановити час. Але це не впливає на спасіння. Впливає те, чи повірила людина, чи намагалася йти шляхом правди та любові, чи готує своє серце, бо саме там для кожного має народжуватися Христос! Отож, усі чотири свічки, разом із Янгольською, світять нам цього вечора і нагадують, що “прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його”. (Євангеліє від Матвiя 16:27).

Як пережити Адвент під час війни? 

Не втрачайте надії попри все, що відбувається довкола, не забувайте, що Бог усім керує, і зміцнюйте віру та надію у своєму серці.

Ті часи, коли народився Христос, теж були важкими часами, але Бог послав на землю Ісуса, який не змінив увесь цей світ із його труднощами, але приніс у нього найважливіше. Тому ми теж маємо вірити, що Різдво, зрештою, принесе нам щось дуже важливе.

Може все довкола не зміниться так, як нам би того хотілося, але Бог напевно принесе у наш світ щось нове. Тож слід плекати у собі цю віру і надію, і у жодному разі не дозволяти собі їх втрачати, адже Бог найсильніший, Бог — усьому голова, і у Бога є для кожного з нас свій план.

Різдво Христове — це свято дуже радісне. Приготування до нього також мають святковий характер. Як сприймати це в час війни, коли радість часто здається недоречною? Багатьом складно радіти через смерть чи поранення їхніх рідних, або коли твій чоловік, син чи внук на фронті і може не дожити до ранку чи до вечора.

У цьому питанні християнство дає певну реальність. Не можна провадити безперервну вечірку, коли люди на Сході гинуть, і не тільки військові. Повинна бути певна стриманість у вираженні своєї радості. З іншої сторони, є різниця між радістю і веселістю. Християнська радість випливає з віри, з надії на життя вічне, і що мова йде про свято Боговтілення. Це додає нам впевненості, що якщо Бог став людиною, то Йому не байдужа доля і життя вірних на Землі.

Під час війни повинна бути стриманість навіть у церковному вимірі. А ще можна і треба жертвувати різні справи і молитви, також аскетичні, в наміренні закінчення війни і перемоги над російським військом.

Фото: скріншот марка Укрпошта, авторка ескізу 11-класниця з прифронтового Миколаєва Валерія Михайлова