«Наше село опинилося у вогняному кільці… Але Бог допоміг вивезти дітей»
Цією історією Божого порятунку під час повномасштабної війни в Україні поділилася мешканка Київської області, мати 19-х, у тому числі прийомних, дітей.
«Ми живемо між Бучею і Бородянкою, зліва Гостомель, а правіше – Ірпінь. Це ті міста, які практично стерті з лиця землі.
Наше село опинилося у вогняному кільці. Нині ми в повній окупації РФ. У селі понад 40 танків та іншої різної техніки. Окупанти займають порожні будинки і господарюють у них.
Наші діти дуже боялися, певний час я давала їм заспокійливе, потім вони стали звикати. Я постійно молилася і думала, як мені вивезти дітей.
Відчувши побудження від Бога, я вирішила вчора вранці з 7-ма малюками та двома старшими дівчатками йти пішки на Ворзель, місто, з якого була евакуація. Це приблизно 8-9 км. Йшли залізницею. Малята, як герої йшли, співаючи. Шлях був тяжкий, але вони змогли.
На евакуацію ми запізнилися, в однієї донечки стався напад і ми затрималися. Дивом на велосипеді нас наздогнав мій старший син Єфрем і допоміг із донечкою.
Нас на ніч прийняли прості люди, які теж чекали на евакуацію. Привели, дали вільну квартиру, холодну, без газу, води та світла, але нагодували та поклали спати. Вночі такий жорсткий бій йшов – просто жах. Установка “град” стояла за 200 метрів від будинку, в якому ми спали. При кожному вибуху здригався не тільки будинок, але й і нутрощі в нас усіх.
Вранці ці ж люди посадили наших діток у свої машини та відвезли із зони бойових дій.
Ми з Єфремом повернулися пішки додому, і перед тим нам дали багато продуктів. Ось так Бог благословив нас.
Всю дорогу і туди, і назад ми йшли та чули неподалік сильні бої.
Ще хочу сильно прославити Господа, Який дав мені надприродну силу подолати пішки залізничними рейками такий шлях, я з 1 березня у пості за Україну.
Молодші діти вже у безпеці, у неділю вони мають бути в Іспанії.
Ми з чоловіком, сестрою та 9-ма дітьми залишаємося вдома.
Розуміємо, що дуже потрібні людям, які залишились у селі та не мають змоги виїхати.
Зараз ми без електрики та газу. Воду беремо в колодязях, вона не дуже чиста, але ми проціджуємо та використовуємо її.
Перед самою війною ми встигли заготовити щось із продуктів, купили 100 кг борошна. У нас хлібопічка на 24 буханці, що працює на дровах.
З перших днів ми печемо хліб і роздаємо нужденним. Люди дякують, плачуть і славлять Господа.
Далі служитимемо Богу й людям!
Благословляю вас усіх!»
Лада Ш., мати 19-х дітей, у тому числі прийомних,
11.03.2022