Не дай вкрасти свою мрію
Коли Монті було 16 років, вчитель задав йому домашнє завдання написати твір про те, що він хоче мати, коли стане дорослим.
Монті довго мучився. Він хотів колись стати власником ранчо. Хлопець написав сім сторінок, описуючи в найдрібніших деталях ранчо площею 200 акрів, і намалював план розташування всіх будов, стайнь та доріг. Він навіть намалював план будинку, площею 4000 квадратних футів.
Наступного дня Монті віддав свій твір учителю. Через два дні його вчитель повернув твір, поставивши жирну червону двійку, приписавши: «Залишся після уроку». Після уроку хлопчик із мрією підійшов до вчителя і спитав, чому він отримав двійку за свій твір. На що вчитель відповів: «Тому що така мрія неможлива для такого хлопчика, як ти. Тобі потрібно багато, дуже багато грошей, щоб придбати таке ранчо. А які гроші ти маєш? Жодних. Адже ти з дуже бідної сім’ї. Немає жодної можливості для тебе здійснити твою мрію. Вона неможлива. Ось що я скажу. Іди додому і напиши інший твір, в якому ти опишеш іншу, більш реалістичну мрію, і я поставлю тобі іншу оцінку».
Хлопчик повернувся додому і попросив поради у свого батька. І ось, що він почув: «Сину, боюся, тут я тобі не помічник. Я думаю, що це має бути тільки твоє рішення, і я маю відчуття, що це буде дійсно важливе для тебе рішення».
Монті обмірковував батькові слова цілий тиждень. Нарешті він повернув учителю той самий твір і сказав: «Ви можете залишити двійку, а я залишаю собі мрію».
Минув час, Монті давно закінчив школу, став дорослим. Він розповів цю історію і, повернувшись до групи людей, що слухали його, сказав: «Я розповів вам цю історію, тому що ви всі сидите в моєму будинку, площею 4000 квадратних футів, посеред мого ранчо площею 200 акрів. А той твір висить у рамці над каміном».
Монті продовжив: «Найдивовижніша частина цієї історії полягає в тому, що два роки тому, влітку, той самий вчитель привіз сюди 30 школярів, і вони на тиждень розташувалися табором на моєму ранчо.
Перед від’їздом вчитель сказав: «Послухай Монті, про це я можу тобі сказати зараз. Коли я був твоїм учителем, я був своєрідним злодієм мрій. Мені зараз дуже шкода, що тоді я вкрав багато дитячих мрій. Але я дуже радий, що ти знайшов у собі сміливість відстояти свою мрію».
Не дозволяйте нікому вкрасти вашу мрію. Хоч би що вам казали — слідуйте за своїм серцем!
«Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Послання до Филип’ян 4:6-7).