“Світло для об’явлення язичникам!” 15 лютого святкуємо Стрітення
Християни східного обряду відзначають 15 лютого одне із 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє.
Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.
Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього Спасителя людського роду.
Про це розповідає апостол Лука у своєму Євангелії. За законом Мойсея, на сороковий день після народження хлопчиків приносили до храму. І саме о цій порі відбулася доленосна зустріч. Апостол Лука пише: «Жив тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього. І він був приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, він взяв Його на руки, благословив і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля».
Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, Тобі Самій душу пройме меч, щоб відкрилися помисли багатьох сердець» Лк (2:22—36).
Отож, поважний первосвященик Симеон тримав на руках Святе Дитя і дивувався пророцтвам древніх. Сталася подія, до якої він готувався усе життя — достойно зустріти Боже Життя і першим долучити його до обряду, освяченого Самим Господом. Все життя Симеона було окрилено радістю очікування Стрітення із Божим Сином.
Довгі роки він прагнув досконалості і очищення душі. У натхненних молитвах Симеон просив Господа прискорити цей благословенний час. Та все відбулося тоді, коли мало відбутися.
Cимеон виголосив пророцтво, називаючи Ісуса «Світлом для об’явлення язичникам і славою (…) Ізраїля». Тому це свято багате на символіку світла.
Жертвування Ісуса означає початок нового завіту і нового священства, в якому Син Божий сам є Храмом, Священиком і Жертвою. Суть цього свята підкреслює універсальність спасіння, яке поширюється на всі народи.
Історія святкування ж цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана.
Свято Стрітення Господнього — це зустріч щирих і натхненних душ із Господньою Любов’ю. Це свято надії на прийдешній рік. Бо саме Любов править світом, і Бог — то Любов, а наша віра у Бога — то Любов до всього сущого навколо нас. Щиро любити світ, себе, шанувати своїх рідних та поважати усіх людей, яких ми зустрічаємо на дорозі життя, — ось вища мудрість, закладена у святі Стрітення Господнього.
Стрітення символізує не тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.