За критику ЛГБТ – 350 тис. грн. ВР голосуватиме в березнi за цей законопроєкт
3-6 березня Верховна Рада голосуватиме за законопроєкт, що за критику гей-параду та ЛГБТ каратиме штрафом до 350 тис.грн.
Згідно з розкладом пленарних засідань, на 3-6 березня заплановано розгляд у Парламенті Законопроєкту про медіа № 2693 та № 2693-1. У разі прийняття цього закону буде заборонено поширення на території України будь-якої інформації, де містяться висловлювання, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації, або за іншою ознакою.
Окрім цього, згаданий вище законопроєкт вперше вводить у законодавство поняття “мова ворожнечі”, на підставі якого нині у Європі активно блокують у соцмережах та загалом у медіа будь-які осудливі висловлювання щодо ЛГБТ, або критику.
Загалом законопроект 2693 небезпечний тим, що він заборонить поширення будь-якої інформації з критикою ЛГБТ. Згідно із наявними в ньому формулюваннями, закладена основа для заборони не тільки критичних матеріалів щодо ЛГБТ, гей-парадів і т.д., а також і заборони онлайн-книг, де є критика ЛГБТ. Зокрема, сюди може потрапити Біблія, бо в ній є засудження содомії та гомосексуальних відносин, що може трактуватися, як дискримінаційні матеріали, а такі матеріали, відповідно до цього законопроєкту, заборонені для поширення.
Цікаво, що законотворці, для творів мистецтв роблять винятки: так у матеріалах медіа (окрім фільмів) обмежується поширення інформації, що може завдати значну шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку неповнолітніх, ОКРІМ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА, які можуть містити непристойні висловлювання, слова або жести. Тобто такі твори дозволені для розповсюдження та створення (стаття 43, пункт 7).
Дивує, чому для творів мистецтва є якісь винятки, а великий блок релігійної літератури не має жодних.
Великі штрафи за критику ЛГБТ
У цьому варіанті закону № 2693 зафіксовані норми, згідно з якими сайти та інформаційні ресурси релігійних організацій можуть бути заблоковані протягом двох днів з моменту звернення органу контролю, якщо на них перебуватимуть матеріали, які можуть трактуватися як дискримінаційні щодо окремих осіб та їх груп на основі сексуальної орієнтації. Тобто матеріали, що містять критичні зауваження щодо різного роду збочень, або такі, в яких подібна поведінка називається гріховною. Під ці критерії можуть попадати як текстові матеріали – статті, книги, і т.д., так і відеозаписи проповідей чи записи богослужінь, а також онлайн-ресурси, де розміщена Біблія чи інші релігійні книги, бо в них міститься осуд зазначених явищ.
Окрім цього, за вищезгадані порушення застосовується штраф у розмірі від 5 (23 615 грн.) до 50 (236 150 грн.) розмірів мінімальної заробітної плати. За декілька фактів порушення (наприклад, декілька матеріалів із критикою гей-параду) — штраф від 10 (47 230 грн.) до 75 (354 225 грн.) розмірів мінімальної заробітної плати.
Абсурдним є те, що згадані порушення прирівнюється до злочинів середньої тяжкості в Кримінальному Кодексі України.
17 січня 2020 року на засіданні Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики було схвалено скандальний закон про медіа № 2693. Згідно з наявною інформацією, голосування за нього заплановане на 3-6 березня 2020 року.
В законодавство вводять термін “мова ворожнечі”, який у Європі є основним інструментом боротьби проти тих, хто засуджує гріх гомосексуалізму
В законопроекті 2693 у одній із нейтральних статтей “Право на відповідь та спростування (Стаття 44, пункт 7, абзац 3) з’являється між іншим такий новий для нашого законодавства термін як “мова ворожнечі”.
Якщо подивитися на текст статті, то здається ніби там органічно звучать ці слова, але коли глянемо на міжнародне законодавство, то бачимо, що вислів “мова ворожнечі” це серйозний юридичний інструмент, який сьогодні став одним із знарядь, аби блокувати будь-який осуд ЛГБТ і т.д. Міжнародна практика показує, що спершу в законодавство під якимось хорошим приводом вводять такий термін, що стосується ЛГБТ, а згодом активно починають його переносити в інші закони та розширювати сферу його дії.
Нині, зокрема, на фейсбуці нині активно використовується цей термін, що дає можливість блокувати не тільки агресивні та неприйнятні матеріали, але й будь-які інші критичні дописи, вказуючи, що там є мова ворожнечі.
Всю серйозність наслідків введення цього терміну в законодавство ми бачимо в недавньому рішенні Європейського суду з прав людини. В Європі такий термін спершу було введено теж із метою захисту від агресивних провокативних матеріалів у медіа, але нині ліберальні сили домоглися аби суд повернув цю норму проти тих, хто виступає за сімейні цінності.
“Держава повинна притягувати до кримінальної відповідальності осіб, підозрюваних у “гомофобній мові ненависті”, навіть коли більшість суспільства поділяє традиційні цінності, які визнають відносини між жінкою та чоловіком основою сім’ї” – саме таке зазначено у рішенні в Страсбурзі Європейського суду з прав людини, який опротестував рішення литовських суддів. Це рішення несе небезпеку, адже в Україні діє закон щодо використання практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Інформаційні ресурси релігійних організацій можуть підпасти під дію закону
Відповідно до цього законопроєкту, медіа – це засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, яке періодично чи регулярно виходить у світ під постійною назвою в якості індивідуалізуючої ознаки. Фактично, веб-сайти та інші ресурси релігійних організацій підпадають під цей критерій, бо на них регулярно виходять новини та інформаційні матеріали.
У числі тих, кого не буде стосуватися закон, – фізособи-підприємці або юрособи, якщо на їхніх веб-сайтах поширення масової інформації не є основним видом діяльності суб’єкта та поширювана ним масова інформація пов’язана з господарською діяльністю суб’єкта у сферах, відмінних від сфери дії цього Закону. Це трактування також вельми розмите і не зрозуміло, чи зможе релігійна організація використати цю норму, щоб переконати органи контролю, що інформація, яка на її сайті регулярно з’являється, стосується лише господарської діяльності.
Також поза сферою дії закону – кореспонденція, яка надсилається користувачам (тобто розсилка реклами або анонсів), але за винятком розповсюдження масової інформації. Таким чином, якщо в розсилці релігійної організації будуть новини, вона вже підлягає регулюванню.
Саме цікаве це визначення тим, що масова інформація – це будь-яка інформація, що поширюється з метою її доведення до широкої публіки у будь-якій формі.
Враховуючи це, під дію цього закону потрапить 95 % інформації, що розповсюджують релігійні організації.
Сайти заблокують за 2 дні
Крайньою мірою покарання для онлайн-медіа стане блокування на рівні провайдера. Тобто, в разі, якщо сайт порушить вищезгадані обмеження, Нацрада може звернутися до суду і за скороченою процедурою (навіть не викликаючи представників сайту на засідання) всього протягом 2 днів може бути винесено рішення про заборону розповсюдження медіа на території України – заборону Інтернет-провайдерам надавати доступ користувачам мережі Інтернет до цього сайту.
За нині чинним законом заблокувати сайт можна лише після того, як будуть доведені у юридичному порядку випадки порушення закону – наприклад, розслідуванні кримінальні справи з контенту сайту. І це повинен бути повноцінний судовий процес.
До речі, навіть якщо сайт оскаржить рішення про блокування (на це йому дається 10 днів), то Нацрада також має право розглядати цей запит протягом 10 днів.
Якщо вважатиме порушення усуненими, то знову звертається до суду (в цьому випадку скорочене провадження вже не передбачено) і після його рішення сайт “включать”.
Головне науково-експертне управління пропонує повернути закон 2693 і 2693-1 на доопрацювання.
Найцікавіше, що крім усіх технічних та юридичних моментів цього закону, спроба ввести в медіа простір питання дискримінації за сексуальною орієнтацією визвало обурення Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, яке зазначило в своєму висновку наступне:
У п. 3 ч. 1 ст. 37 законопроекту положення щодо того, що «висловлювання, які є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою», не кореспондується зі змістом Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Основного Закону України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Суспільство писало звернення до Верховної Ради України із проханням зняти Проєкт Закону про медіа №2693 та №2693-1 з порядку денного та винести його на широке громадське обговорення.
Проект звернення тут.
Джерело: sobor.com.ua