Всеукраїнський проект Молитва 7:14. За яких умов Бог вилікує край?

Всеукраїнський проект Молитва 7:14 є кроком до мобілізації всіх віруючих, щоб виконати Божі умови для зцілення рідного краю.

Цей проект  – продовження міжнародного флешмобу Молитва 714,  в основу якого покладений 7 розділ другої книги Хроніки з Біблії, вірш 14:

“І  впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я  Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!”

Ці слова Господа пролунали у відповідь царю Соломону на його молитву освячення храму,  який він збудував для Господа всієї землі.

Місце сподівання

Будівництво храму тривало 7 років, на нього були кинуті величезні ресурси. Ще цар Давид, батько Соломона, підготував для будівництва “сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а для міді та для заліза – нема ваги” (1  Хронік  22:14). Соломон, про мудрість та заможність якого ходять легенди, ще додав до цього й частину своїх статків.

Це була величезна подія. Відкриття та посвячення храму, яке тривало два тижні, було вкрай помпезним. Тисячі голів худоби було принесено в жертву. Здається, люди зробили все, що знали та могли, задля того, щоб Бог звернув Свою увагу та, щоб “очі Господні були відкриті на це місце удень та вночі”, як благав цар Соломон Бога.

“Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця!” (2  Хронік 6:40).

 Храм став місцем сподівання народу, що Господь буде відповідати на їхні молитви в ньому!

Сьогодні люди шукають якогось особливого місця, де б Бог почув їхні молитви. Хтось їде до святих місць, хтось відвідує різні релігійні заходи, хтось шукає особливих святих людей.

Однак важливо уважно прислухатися та замислитися над відповіддю, яку Бог дав  Соломону:

“І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: „Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані  поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій,  і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я  Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!”(2 Хроніки 7:11-14).

Стан серця, а не стан будівлі!

Господь дуже чітко окреслив умови, при яких Він вислухає, простить та вилікує. Та жодна з них не мала  відношення ні до місця, ні до будівлі, ні до жертв, на які було покладено людське сподівання та витрачено величезні ресурси та зусилля царя та народу. Бога це не вразило!

Єдине на що зосередив Свою увагу Господь – це стан серця!

Якщо впокоряться.

Якщо помоляться.

Якщо будуть шукати Ім’я Мого.

Якщо повернуть зо злих своїх доріг.

“Піклуйтесь більше за стан свого серця, ніж за зовнішні речі”, –  каже Господь Своєю відповіддю.

“Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже” (Псалми 50:19).

Свого часу пророк Самуїл докорив царю Саулу, який не зрозумів цього:

“І промовив Самуїл: Чи Господеві такі радощі з усепалень і з колених жертов, як із покори Господньому повелінню? Ні, покора  краща за жертви, й послух дорожчий від баранячого товщу” (1 Самуїла 15:22).

 Настільки це було важливо для Бога, що, коли люди раділи з причини освячення храму, то Господь пророкує їм сумну новину:

“А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів! (2  Хронік 7:19-20).

Однак в атмосфері радісного народного піднесення ці умови та попередження Господа не дуже закарбувалися в серцях людей.

Вже скоро Господь був змушений звертатися до них знов через пророків, нагадуючи що для Нього важливо:

“Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут! Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо, не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не піде те собі на біду, – то зроблю, що ви пробуватимете на цім місці, у краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки! Ось собі ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити, і присягати фальшиво, й кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, – а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім’ям Моїм, і скажете: „Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці?” (Єремія 7:4-10).

 В 586 році до Різдва Христового марні людські сподівання були зруйновані. Але Божі умови залишились незмінними!

Наші сподівання сьогодні

Народне прислів’я каже: “Як тривога, то до Бога”. В скрутних обставинах життя, люди починають згадувати про Бога: “Може, Він таки є? Може, допоможе?” Вони починають шукати відповіді від Бога. Йдуть до храму.

Про такі часи каже Господь через пророка Амоса:

“Ось дні настають, – говорить Господь Бог, – і голод пошлю Я на землю, – не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, – та не знайдуть його!” (Ам. 8:11-12).

Це опис дуже важких життєвих обставин, коли люди готові йти хоч куди, аби тільки отримати допомогу. Іноді людина готова на все, аби хтось їй допоміг. Багато хто робить відчайдушні кроки, йдуть до бабок та гадалок, витрачають шаленні гроші на те що насправді не допомагає.

Однак сумно те, що, незважаючи на величезну потребу, Господь каже, що вони не знайдуть того слова, тобто відповіді, допомоги від Бога!

Чому так?! Тому що справа не в місці! Справа в серці!

Людина легко погоджується на все що завгодно  задля вирішення її проблеми, але вона важко погоджується змінити себе!

Господь не “замикає небеса, щоб не було дощу та не надсилає моровицю” по Своєму свавіллю!

“Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути, бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув” (Ісая 59:1-2).

 Гріховні вчинки людини спричиняють багато скорбот, та через це Бог сподівається, що люди почнуть прислухатись до Його настанов. Тому Бога не цікавить зовнішнє, але внутрішне, бо саме там проблема та її рішення!

“Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога” (1  Корин. 4:5).

Особливим місцем для Бога – є серце людини, яке шукає, очікує, корится та шанує Бога! Та люди досі шукають Бога не там, де треба. Бога треба шукати в своєму серці!

Дехто каже, що має Бога в душі, але продовжує без усякої докори сумління порушувати Божі заповіді! Нашим сподіванням має бути милість Бога, яку Він дає через справжнє покаяння!

Слава останнього храму

Пророк Агей звіщав про славу останнього храму.

“Слава цього останнього дому буде більша, ніж першого, каже Господь сил, і я цьому місцю дам мир», – слово Господа сил” (Агей 2:9).

Про який храм каже пророк? У Новому Завіті читаємо про незвичайний вчинок Ісуса Христа, який зійшов до храму (то був другий храм, відновлений свого часу на місці першого) та побачив, що з нього зробили торгівельний дім.

“І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене». А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?» Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.» Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?» Та він говорив про храм свого тіла” (Івана 2:15-21).

 “А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла” (1 Коринтян 6:13).

Це був задум Бога з самого початку, щоб серце людини було тим місцем, де святиться Його імення! 

“Які взаємини між храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: «Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом” (2 Кор. 6:16).

Новий Завіт відкриває, що справжнім храмом и справжнім місцем поклоніння Богу має стати сама людина, її серце! Бо саме в ньому беруть початок всі вчинки. Саме в серці людини через каяття починає панувати Божий мир, як Він обіцяв через пророка Агея: “…і я цьому місцю дам мир”.

Молитва 7:14 є намагання відновити та побудувати  цей новий, останній храм для Господа  – в серці людини.

“І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа” (1 Петра 2:5).

Долучайтесь до проекту. Долучайтесь до зміни свого серця. Долучайтесь до Бога.

Господь продовжує гукати до людини:
“Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20).

 Сьогодні ти можеш зробити перший крок до Бога. Визнати свої провини та попросити в Нього пробачення у цій молитві:

“Господи, дякую Тобі за Твого Сина Ісуса Христа! Я вірю, що Він помер саме за мої гріхи та воскрес задля мого виправдання. Господи! Помилуй мене! Прости мій кожний гріх.

Ісусе Христе, я віддаю своє життя Тобі! Стань моїм Господом і Спасителем!

Боже, зміни мою долю та благослови моє життя.
Дякую і славлю Тебе!

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь”

В подальших наших публікаціях ми будемо продовжувати висвітлювати Господні умови, щоб нам бути тим місцем, на яке очі Господа відкриті вдень та вночі!

Автор: Олександр Богданов