5 принципів дружби

“Ти мені — друг?”, — чуємо ми від приятелів, які хочуть запевнитися, перш ніж щось у нас попросити. “А вона не хоче зі мною дружити!”, – скаржиться мамі маленька дівчинка на свою сусідку в пісочниці. В чому ж виражається ця дружба, чи її відсутність, яку помітила дитина? Не бажає разом бігати, гратись, ділитись, пригощати..?

Спільне проведення часу, спілкування, частування, взаємна підтримка тощо – приблизно так виражається дружба. Це — “добре разом” тоді, коли все добре,  і тоді, коли стається щось неприємне. Коли настають негаразди, кризові періоди, справжній друг не залишить, не зрадить, а негайно прибіжить на допомогу.

Дружба — стосунки, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і т. ін. — визначає це поняття Академічний тлумачний словник української мови.

В основі дружніх стосунків лежить довіра, взаємність та інші принципи, декілька з яких ми розглянемо нижче.

1. Взаємність

Дружба потребує взаємності. Вона не може бути однобокою.
Чи грали ви коли-небудь у пінг-понг (настольний теніс)? Якщо так, у вашій пам’яті спливають притаманній цій грі звуки: “цок-цок”, або “пінг-понг” – тенісний м’ячик стукає то на одній, то на іншій половині столу… Гра триває завдяки принципу взаємності: “я- тобі, а ти-мені”. Також візьмемо до прикладу футбол. Не може бути гри в одні ворота.
Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружелюбним.

Одним із яскравих прикладів взаємної дружби показав біблійний герой Авраам. Він повірив Богові, і за це був названий другом Божим. Авраам став другом Бога не тільки тому, що Господь проявив до нього ініціативу дружби, а тому що він відповів на Божий поклик вірою та довірою Йому. Він покинув рідну землю, родину, звичне життя та певну справу після того, як Бог покликав його йти в далеке невідоме заради здійснення небесного задуму. Звісно, така абсолютна довіра не закінчилась розчаруванням — Авраам попри свою неспроможність став родоначальником великого народу та отримав рясні благословіння від свого Всемогутнього Друга.

2. Довіра

Дружба базується на довірі
“Довіра — перша умова дружби”, — казав Жан де Лабрюйєр.
Друзі діляться своїми планами, мріями та навіть секретами. Вони відкривають одне одному те, чого не розповідають усім підряд.
Повертаючись до історії про Авраама, згадаємо таку ситуацію, коли Бог вирішив знищити Содом і Гомору через надмірну гріховність жителів тих країв. Своїми кардинальними планами Господь поділився зі Своїм земним другом, запевняючи: “чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?”. (‭‭Буття‬ ‭18:17‬).
Ісус Христос, найдосконаліший Учитель і Друг каже Своїм послідовникам: «Я більше не називаю вас слугами — слуга не відає, що господар його робить. Я назвав вас друзями, бо все довірив вам, що чув Я від Отця Свого.» (‭‭Від Іоана‬ ‭15:15‬ ‭UMT‬)

3. Умовність та вірність

Дружба має умови та скріплена вірністю.
“Ти мені не друг, якщо…”.
Сам Ісус, Найкращий Друг, зауважує: “Всі ви — Мої друзі, якщо виконуєте все, що Я вам заповідаю” ‭‭(Від Іоана‬ ‭15:14‬ ‭UMT‬‬). Сполучник “якщо” свідчить про певну умову для дружби. Якщо виконуєте заповіді — значить друзі. Інакше бути не може.
Проте, знаючи нашу недосконалість, Христос через це не перестає бути нам вірним. “Якщо терпимо, то будемо з Ним і царювати; якщо відречемося, то й Він відречеться від нас; якщо ми невірні, то Він залишиться вірним, бо Себе зректися не може.” (2 Тимофія‬ ‭2:12-13‬ ‭UTT‬‬).

4. Жертовність

Дружба передбачає жертовність, коли це потрібно. “Друг пізнається в біді”, – гласить народна мудрість.
“Дружба робить час процвітання прекраснішим і полегшує горе тим, що дає можливість розділити його з другом”, – казав Цицерон.
“Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”.
‭‭(Вiд Iвана‬ ‭15:12-13‬ ‭UBIO‬‬). Що, власне, і зробив Христос для кожного з нас.

5. Подібність та уподібнення

Дружба характеризується подібністю та уподібненням партнерів.

Як відомо, для того, щоб дружити, потрібно мати спільні інтереси, вподобання та захоплення. Щось має поєднувати друзів. Подібне притягує подібне. З іншого боку, люди мають бути трохи різними, щоби їм було не нудно, а цікаво разом проводити час і досягати певних цілей.
Але, як кажуть, “з ким поведешся — того й наберешся”, і “залізо вигострюють залізом, а людина обточує вигляд друга” (Приповістей‬ ‭27:17‬ ‭UTT‬). Люди, з якими ми маємо спільність, впливають на наші думки, погляди, звички. Відбувається процес уподібнення одне до одного. Тож, “не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!” (‭‭1-е до коринтян‬ ‭15:33‬)

І, наостанок,
Друзі – це наш вибір

Чим відрізняється друг від родича? Тим, що для першого не обов’язково мати кровні зв’язки, але обов’язково – взаємну симпатію та згоду на стосунки.
Рідних ми не обираємо, а друзі – це наш вибір. Змусити когось дружити з кимось – нонсенс. Це добровільний вибір.
Дружба може тривати деякий час, а родичами залишаються все життя, незалежно від якості міжособистісних стосунків. Проте на тривалість дружби, знову ж таки, впливають учасники взаємин.
“Друг – це обраний нами родич”, – сказав французький філософ Клод Адріан Гельвецій. Мудрий Соломон у своїх приповістях зауважив, що справжній друг “любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом”. (Приповiстi‬ ‭17:17‬). Тобто друг може бути ще ближчий (у прямому й переносному значенні), ніж кровний родич. І “краще сусід поблизу, ніж брат далеко”. (Приповісті 27:10)

Отож, мудрості нам у виборі друзів і вірності у своєму виборі!

Автор: Юлія Пишнюк; спеціально для Poklik.media.

Раніше Poklik.media писав: “Нещасні не мають друзів”. 12 цитат про дружбу