“Тихіше їдеш — далі будеш”. Чому потрібно ставити життя на паузу?
У житті обов’язково повинні бути моменти чи періоди, коли нічого не відбувається. А чому це так важливо насправді? Про необхідність пауз та відпочинку в житті ділиться українська письменниця Ірина Говоруха.
Моя мама, повертаючись із роботи, ніколи не бігла з порога на кухню терти картоплю на деруни або крохмалити підковдри. Вона лягала на 20 хвилин подрімати — і тільки потім бралася за домашню роботу.
Крім того, нескінченно боролася з моєю впертістю, доводячи, що після школи корисні гри в «Тихіше їдеш — далі будеш», а не синуси-косинуси. Приводила в приклад епізод з «Москва сльозам не вірить», в якому Катерина, повертаючись із заводу, насамперед сідала на диван відпочити. Просто в робочому костюмі й ботах.
Тільки мені нічого не допомагало. Я вважала, що відпочинок — доля слабких, а ті, хто має цілі, повинні працювати двадцять чотири години на добу.
Подруга вже 10 років не бере відпустки. 10 років дівчина не купається ні в Чорному, ні в Червоному, ні в Середземному морі, не піднімається на Говерлу або вулкан Тейде, не ходить вулицями Будапешта, Кракова та Львова і не милується краєвидами Дніпра. Вона спить по 5 годин на добу і наполегливо робить кар’єру, щиро вірячи, що будь-яка пауза відкине її на кілька років назад. Ось тільки тіло підводить: упав зір, пустують нерви, і серце працює з перебоями.
Я довго брала з неї приклад, поки не дізналася про закон нейтрального положення. Він простий, як теорема Піфагора.
Для будь-яких змін у житті потрібна зупинка. Привал. Можливість перевести дух, витерти піт, з’їсти лазанью і підфарбувати губи. Перевірити рівень пального у власному енергетичному баку, щоб уникнути ризику стихнути посеред дороги. Неможливо на повному ходу вписатися в поворот. Нереально вибратися з лісу, не зупинившись і не визначивши північ-південь. Нікому не під силу засвоїти всі шість уроків без обов’язкових змін.
Паузи потрібні на кожному кроці: перед стрибком у воду або в висоту, перед взяттям фінального акорду у виконанні Бетховена або високої ноти в романсі «Не буди спогадів», перед виходом на сцену і початком нових стосунків. Щоб сказати правду чи збрехати.
Ми зупиняємося під час різдвяних свят і на червоне світло. Фігурист — перед виконанням потрійного тулупа. Шахіст — обдумуючи наступний хід. А якщо паузи ігнорувати і мчати зі швидкістю двісті кілометрів на годину — нас зупинять обставини: застуди або досить серйозні хвороби, аварії, пожежі та землетруси.
У житті все ритмічно: день-ніч, зима-літо, вдих-видих. Навіть на дискотеці чергуються швидкі й повільні композиції. Навіть у залі тренажери ставлять на профілактику.
Тому мав рацію якийсь просвітлений, стверджуючи, що в житті обов’язково повинні бути моменти, коли з нами нічого не відбувається: ми просто сидимо й дивимося на світ. А світ у цей час дивиться на нас.
Автор: Ірина Говоруха
Переклад: Poklik.media
Читати також: Вмійте залишатися наодинці з собою