Пошук імені Господа
Іноді спостерігаємо суперечки щодо імен Бога. Дехто наполягає на тому, що необхідно знати “правильне” ім’я Господа та звертатись до Нього саме так, якщо ж ні, то “Бог або не почує, або не відповість, або це накладе якісь інші обмеження”.
Цікаво, що у відповіді Бога царю Соломону в 2 Хронік 7:12-14, Він поставив Своєму народу, який вже знав “правильне” імення Господа та називався цим іменем, третю умову, за якої він вилікує край – “і будуть шукати Ім’я Мого”.
“І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!”
(Про першу та другу Поклик Медіа писав раніше).
Пошук імені Господа не полягає в тому, щоб дізнатися, як правильно Його називати. Вираз “шукати Ім’я Мого” має інший зміст.
Значення імені
Ім’я передає сутність особи. Відомо, що прізвища почали давали людині, підкреслюючи її особисту або унікальну здатність або схильність. Біблійний текст розкриває нам не одне, а кілька імен Господа, і кожна згадка супроводжується певними обставинами, в яких демонструвалися Божі здібності і характер.
Ось перелік імен Божих: Адонай, Ягве (Єгова), Ель Еліон, Ель Шаддай, Саваоф.
До того ж ім’я Ягве згадується в словосполученнях:
«Ягве іре» – Господь нагледить (Буття 22:8, 14).
«Ягве Рафа» – Господь – твій Лікар! (Вихід 15:26).
„Ягве Ніссі“ – Господь – мій прапор (Вихід 17:15).
«Ягве Цебаот» – Господь Саваот (Ісаї 1:9).
«Ягве Шалом» – Господь миру-спокою (Суддів 6:24).
«Ягве Цидкеню» – Господь – наша праведність (Єремії 23:6).
«Ягве Шамма» – Господь тут присутній (Єзекіїля 48:35).
«Ягве Ра» – Господь – мій Пастир (Псалом 22:1).
Коли проголошується одне з імен Господа, то проголошується Його здібність та ставлення. Але все ж таки пошук імені Господа не в тому, щоб підібрати кращий варіант для нашої потреби.
Шукати лиця
Вислів “шукати імення” у іншому перекладі звучить, як “шукати лиця”.
“І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх” (2 Хр 7:14).
Вираз “шукати лиця” – це дія, яка знайома сучасній людині. Ми дивимось на обличчя людини під час спілкування. Вираз обличчя іноді говорить нам більше, ніж слова. Ми кажемо: “Подивись мені в очі”, щоб перевірити чи правду каже людина.
Уявіть таку ситуацію. Ви йдете з другом та розмовляєте. Звісно, ви не дивитеся один одному в обличчя. Але коли розмова починає стосуватись чогось важливого, ви зупиняється та починаєте говорити обличчям до обличчя. Ви “знаходите обличчя” до кого звертаєтеся, щоб бачити його реакцію на ваші слова, та бути впевненим, що ви вірно розумієте один одного.
Тож “шукати лиця” – це знати, як Господь ставиться до нашого прохання – чи є в тому Його вподобання.
“І приходить до Нього (Ісуса) прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: „Коли хочеш, – Ти можеш очистити мене!” І змилосердився Він, – простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: „Хочу, – будь чистий!“ (Марка 1:40-41).
Апостол Яків каже: “Прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої” (Якова 4:3).
Також кажуть в ім’я закону або в ім’я України. Мають на увазі, за чиєю волею та владою це робиться.
Тож “шукати лиця” або “імення Господнього” значить знати Його реакцію – чи є в тому вподобання та воля Божа. Коли ми промовляємо в молитві: в ім’я Ісуса або в ім’я Отця, Сина та Духа Святого, то маємо розуміти, що це не якась формула чи магічні слова. Ми маємо молитися за волею та вподобанням Того, в чиє ім’я молимося. Бог поставив умовою “шукати імення або обличчя Його”, тому що Він не відповідає на молитви, які суперечать Його характеру та волі.
Де шукати?
Де шукати імення або лиця Божого? Звідки дізнатися, які Його вподобання та воля? Хтось каже, що ми не можемо знати Божу волю. Але Бог навпаки бажає, щоб ми знали Його волю та виконували її.
Апостол Павло каже: “Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, – дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня” (Еф. 5:15-17).
Саме для цього Бог дав нам Свої заповіді. Таким чином, Він відкриває Себе, Своє ім’я. Вони є вираженням Його сутності. Досліджуючи Божі заповіді, ми пізнаємо Його волю, знаходимо Його обличчя. “І не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість” (Римлян 12:2). Саме для цього нам дана пророча книга, Біблія, яка розкриває нам характер, наміри та волю Божу.
Воля Божа – освячення ваше
Наведемо лише один з біблійних текстів, що каже нам про волю Божу: “Бо це воля Божа, – освячення ваше” (1 Солунян 4:3). Не дуже багато людей просить Бога про своє освячення. Більшість турбується за здоров’я та матеріальну злагоду. За кілька годин до Свого страждання Ісус молився за Своїх учнів та тих, хто буде вірити в Нього. Він просив не про міцне здоров’я та достаток, а за їхнє освячення, єдність, любов:
“Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда” (Івана 17:17). Бо “і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить! (Івана 8:32). Освячення – це воля Божа, яка відкриває двері для всякого іншого блага.
“Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться” (Матфія 6:33). Тож будемо “шукати імя Господа” тобто молитися за волею Його! Молитися за наше освячення та розуміння правди Його.
Автор: Олександр Богданов